либонь
ЛИБО́НЬ.
1. присл. Означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; нібито.
Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч (Котл., І, 1952, 113);
— Сидоре… Я чув, ти женишся… Та, кажуть, либонь молода не хоче (Мирний, І, 1949, 348);
Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (Головко, II, 1957, 218);
// Уживається при логічному висновку, що випливає з певних подій чи ситуацій; мабуть.
Пісня замовкла, либонь уста у співачки зайнялися іншою роботою (Л. Укр., III, 1952, 660);
// Уживається при висловленні можливості певної дії, події тощо.
— А ось я її либонь і побачу,— подумав [Павло] (Вовчок, І, 1955, 149);
// Уживається для підкреслення приблизності часу, певної міри і т. ін.
Зробилася скрипка гучна і півуча, Пішла із майстерні на світ; Ходила по людях, міцна і живуча, Либонь чи не сотнями літ (Щог., Поезії, 1958, 345);
Всі почали чекати того суду, який мав бути либонь восени, як казав адвокат (Коцюб., І, 1955, 76);
// Уживається при запитаннях про більш-менш вірогідні події, явища і т. ін. та при відповідях на такі запитання.
Ой либонь моя дівчинонька Та й у лісі заблудилася? (Чуб., V, 1874, 24);
— З ким це вона забалакалась? Либонь Прокіп Кандзюба? Таки він (Коцюб., II, 1955, 10);
— Нащо́ питать! Либонь не знаєш Собачого життя мого! (Гл., Вибр., 1951, 115).
2. у знач. вставн. сл. Відповідає усім відтінкам значення прислівника.
Мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л. Укр.,V, 1956, 31);
Вогонь буйнішав, та пожежі, либонь, ніхто й не гасив (Ільч., Серце жде, 1939, 11);
Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито (Шевч., II, 1953, 200);
Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна. Либонь, уже років зо два з того часу минуло? (Мик., II, 1957, 316).
Значення в інших словниках
- либонь — либо́нь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- либонь — пр., нібито; мабуть, здається, десь <�певно>, чого доброго, грішним ділом. Словник синонімів Караванського
- либонь — див. мабуть Словник синонімів Вусика
- либонь — 1》 присл. Означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; нібито. || Уживається в логічному висновку, що випливає з певних подій чи ситуацій; мабуть. || Уживається для висловлення можливості певної дії, події тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- либонь — ЛИБО́НЬ. 1. присл. Означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; нібито. Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав [мандрував] козак всю ніч (І. Котляревський); – Сидоре... Словник української мови у 20 томах
- либонь — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм. Словник синонімів української мови
- либонь — Либо́нь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- либонь — Либо́нь нар. Вѣроятно, кажись. Либонь і до гробової дошки щастя не дочекаюся. Ном. № 8317. Чорна хмара наступає, либонь дощик буде. О. 1862. X. А під лісом, край дороги, либонь курінь мріє. Шевч. 82. Словник української мови Грінченка