лутка

ЛУ́ТКА чого і без означення (бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́Б діал., ВАРЦА́БА діал. Біля лутки дверей стояла бліда Віра, боячись глянути чоловікові в очі (А. Шиян); Вона добрела до дверей і, тримаючись руками за косяк, пожадливо хапала гарячим ротом свіже морозне повітря (Григорій Тютюнник); Сьогодні діду Євмену будівельна бригада закладала хату, і сьогодні ж на ній виросли віконні варцаби (М. Стельмах).

ПІДВІКО́ННЯ (нижня частина віконного отвору), ПІДВІКО́ННИК рідше, ЛУ́ТКА, ВІКНО́, ВАРЦА́Б (ВАРЦА́БА) діал. — Я оце вже з годину не сплю, сиджу на підвіконні та в небо дивлюсь (Є. Гуцало); Меткий Застежний зручно вискакує на підвіконник (П. Козланюк); Біля вікна, на стільці, схилившись на лутку, дрімає старенька прибиральниця (І. Цюпа); З досадою кинув (Карпо Петрович) картуз на вікно (М. Коцюбинський); Вона сперла голову о вікно, а лікті о варцаби (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лутка — лу́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лу́тки Орфографічний словник української мови
  2. лутка — (дверей) д. косяк; (під вікном) підвіконня. Словник синонімів Караванського
  3. лутка — -и, ж., чого і без означення. 1》 Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. косяк I 2)). 2》 Те саме, що підвіконня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лутка — ЛУ́ТКА, и, ж., чого і без означення. 1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. кося́к¹ 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь .. вже облизував лутки знадвору (М. Коцюбинський); Збудована [хатка] з старої цегли, .. Словник української мови у 20 томах
  5. лутка — ЛУ́ТКА, и, ж., чого і без означення. 1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк ( див. кося́к¹ 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. лутка — Лутка, -ки ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв. 292. Словник української мови Грінченка