1. Словник синонімів української мови

ляля

ЛЯ́ЛЬКА (дитяча іграшка у вигляді фігурки людини), ЛЯ́ЛЯ розм. В Альонушки була лялька, вона гойдала її на руках і тихенько підспівувала (О. Донченко); Продавщиця в білому халаті моїй онучці лялю подає (В. Сосюра).

МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт. (мала дитина); МАЛЕ́НЬКИЙ (про малого хлопчика); МАЛЕ́НЬКА (про малу дівчинку); НЕМОВЛЯ́ (дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина); КРИ́ХІТКА пестл., КРИШЕНЯ́ пестл., КРИ́ХТА пестл. (дуже мала дитина або тварина). І на руках у матері маля Од сонця мружиться і мов піймати хоче щось у повітрі (В. Бичко); І не знають хлоп'ята, Що із цим же ім'ям Біля двору і хати Я гасав маленям (А. Малишко); З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Олійник); Їжачок, Мале дитятко, Сам полив З посівом грядку (М. Стельмах); Віддала Пазя дитиня до мене, а сама до Львова в мамки (Лесь Мартович); Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони (вівці) під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... (М. Рильський); Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Ганна Барвінок); .- Він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (М. Стельмах); Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (С. Чорнобривець); Дитинка вродилась. Мене ґаздиня з служби геть нагнала (І. Франко); Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Т. Шевченко); .- Ти вже прокинувся, синочку? А я тобі ляльку привела, дівчинку. Он бач, яка! (О. Довженко); Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (О. Гончар); Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка); Маленька встане: — Мамо, мамо, А де наш тато? (П. Воронько); З-за цегельні торохтів віз. Їхали молодиці з немовлятами (О. Кундзич); Іноді Максиму Тадейовичу випадало йти з дому в той час, коли мами і бабусі розбирали своїх крихіток з дитячого садка (Ю. Мартич); Спи, моя крихто, рости крилата, Дітки вже сплять малі (Я. Шпорта). — Пор. 1. дити́на.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляля — ля́ля іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. ляля — див. ДИТИНА. Словник синонімів Караванського
  3. ляля — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. ляля — -і, ж., розм. 1》 Дитина (звичайно мала). 2》 Те саме, що лялька 1). 3》 розм. Дуже добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ляля — ЛЯ́ЛЯ, і, ж., розм. 1. Дитина (звичайно мала). Що можна лялі, того не можна мамі (Панас Мирний); – Гляньте в шибочку, – говорять, – он де ваші лялі. Гриць у шибку заглядає: – Бачу дві дитини (П. Словник української мови у 20 томах
  6. ляля — ля́ля дит. дитина (м, ср, ст) ◊ ба́ка ля́ля дит. нечемна дитина (ср, ст) ◊ чі́ча ля́ля дит. чемна дитина (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ляля — присл. 1. у знач. виг. Все ОК! Ляля!!! Саме так, як я хотіла. 2. Гарний, чарівний — найвищий ступінь захоплення. Це просто ляля! Клас! Супер! Словник сучасного українського сленгу
  8. ляля — ЛЯ́ЛЯ, і, ж., розм. 1. Дитина (звичайно мала). Що можна лялі, того не можна мамі (Мирний, II, 1954, 129); Ось іде мама… А біля мами — ляля… Лялі — років шість (Вишня, І, 1956, 398); *У порівн. Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. ляля — Ля́ля, -лі ж. дѣтск. 1) Маленькое дитя. 2) = лялька. 8) Имя главной играющей дѣвушки въ весеннемъ хороводѣ того-же имени, устраиваемомъ 22 апрѣля, наканунѣ Юрьева дня; она сидить въ вѣнкѣ и зелени внутри танцующаго и поющаго вокругъ нея хоровода... Словник української мови Грінченка