мамка

ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ (жінка, що вигодовує груддю чужу дитину), МА́МКА заст. Коли це була дівчинка, її зоставляли при матері; коли хлопчик — віддавали спеціальним жінкам-годувальницям (Г. Хоткевич); Бідна жінка радо йшла в мамки, хоч їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко (Н. Кобринська).

I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл., МАМУ́НЯ пестл., МАМУ́СЯ пестл., МАТУ́СЯ пестл., МАТУ́НЯ пестл., МА́ТОНЬКА пестл., МАМУ́ЛЯ пестл., МАМУ́НЦЯ пестл. діал. (як ласкава назва, ласкаве звертання). — Прости мене! Я каралась Весь вік в чужій хаті... Прости мене, мій синочку! Я... я твоя мати. — Та й замовкла... Зомлів Марко, й земля задрижала. Прокинувся... до матері — А мати вже спала (Т. Шевченко); Потягли парубки селом, співаючи, а матірки та сестри виходили назустріч і втирали сльози фартухами (П. Куліш); Старий козак з дочкою донесли матір до садочка (А. Кащенко); Кинулись до старої Орлихи. Стріла вона мов паніматку іще на воротях, неначе ждала (Марко Вовчок); Іул Енейович, не дайте Паньматці вмерти од нужди, Їй будьте сином, помагайте І заступайте від вражди (І. Котляревський); Не єсть ти мені наймичка, або челядниця, А єсть ти мені матінка-породженниця!.. (П. Чубинський); Який талан матці, такий і дитятці (прислів'я); Як закричить же Хведір, як зарепетує: — Ой, пробі, пробі! Ой, клоччя пече!.. Матінко ж моя (Г. Хоткевич); Мама, яка вона була ніжна при зустрічі з ним, яка сердечна та красива, здається, ніколи такою не бачив! (О. Гончар); Вийшла дівчина на місто, Молочко несла продати, Та й лічила, що їй неня Наказала купувати (Я. Щоголів); — Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку стареньку, Молоду дівчину (Т. Шевченко); Дмитрик біг через лід.. і з жахом думав, що то скаже йому мамка за неслухняність (М. Коцюбинський); -. Ой, мамочко, голубочко! Це ж ви до нас вернетесь? (І. Нечуй-Левицький); В школу йти пора вже Нелі, — Неля ніжиться в постелі, Кличе мамоньку ласкаву, Щоб дала в постелю каву (С. Воскрекасенко); — Вставай, мамуню, стужа неначе; Пригорни Милчо, нехай не плаче... (П. Грабовський); — Їжте, мамусю, бо ви зовсім не їсте (Григорій Тютюнник); Клопочеться за мною матуся було. І до бабів, і до лікарів було посилає мене (А. Тесленко); Ой, матуню, кохаюся, Ой, матуню, звінчаюся (П. Чубинський); Він летить до матоньки старої (пісня); Тим же часом у мамулі Там у замку такі гулі (І. Манжура); Мамунцю, мамунцю, та я ваш синочок. Такий маю голосочок, як до співаночок (коломийка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамка — ма́мка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мамка — Годувальниця, нянька. Словник синонімів Караванського
  3. мамка — див. мати Словник синонімів Вусика
  4. мамка — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що мама. 2》 заст. Нянька, годувальниця (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мамка — МА́МКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що ма́ма. – Та чи вибачать мені мамка за все, що я накоїв? – думає Дмитрик (М. Коцюбинський); Отець помер, і хлопець сам зостався з матір'ю. Раз говорить він: – Мамко, розповім я вам новину (А. Словник української мови у 20 томах
  6. мамка — И, ж., комп., див. мама. Словник сучасного українського сленгу
  7. мамка — МА́МКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що ма́ма. — Та чи вибачать мені мамка за все, що я накоїв? — думає Дмитрик (Коцюб., І, 1955, 136); Отець помер, і хлопець сам зостався з матір’ю. Раз говорить він: "Мамко, розповім я вам новину" (Калин, Закарп. Словник української мови в 11 томах
  8. мамка — Мамка, -ки ж. 1) ум. отъ мама. Люблю, мамко, Івана. Та нема тих городянок, що продають рідних мамок. Мил. 192. 2) Мамка, кормилица. Словник української мови Грінченка