мерзнути
МЕ́РЗНУТИ (МЕ́РЗТИ) (твердіти від морозу, перетворюватися на лід), ЗАМЕРЗА́ТИ, ЗМЕРЗА́ТИ, МОРО́ЗИТИСЯ розм.; ПРОМЕРЗА́ТИ, ПРОМОРО́ЖУВАТИСЯ розм. (наскрізь або частково); ЛЕДЕНІ́ТИ (перетворюватися на лід або вкриватися кригою). — Док.: зме́рзнути (зме́рзти), заме́рзнути (заме́рзти), проме́рзнути (проме́рзти), проморо́зитися, заледені́ти. І сльоза на віях мерзне (М. Рильський); Артилеристи скинули безкозирки, і сльози замерзали на їхніх обпалених щоках (В. Кучер); Надворі люто тріщать морози, А він працює і дні і ночі; Краялось серце, змерзали сльози, Поки не сплющив навіки очі (П. Грабовський); Земля на ніч морозилася, а вдень розкисала знов (І. Ле і О. Левада); В добрі зими до самого споду промерзала маленька ріка (Т. Масенко); На зиму вода із ставів спускається і ґрунт ложа проморожується (з журналу); Ніч. Холодна, пронизлива ніч. Леденіє крило літака (Л. Забашта).
МЕ́РЗНУТИ (МЕ́РЗТИ) (відчувати холод, гинути, страждати від холоду), ЗАМЕРЗА́ТИ, ЗМЕРЗА́ТИ, ПЕРЕСТУ́ДЖУВАТИСЯ діал.; ПРОМЕРЗА́ТИ (сильно); ПРИМЕРЗА́ТИ (злегка); ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИ діал. (ставати холодним, як лід); ДУБІ́ТИ розм. (сильно, втрачаючи чутливість, рухливість тощо). — Док.: зме́рзнути (зме́рзти), поме́рзнути (поме́рзти), заме́рзнути (заме́рзти), перестуди́тися, проме́рзнути (проме́рзти), приме́рзнути (приме́рзти), заледені́ти, одубі́ти, оду́бнути (оду́бти), одубені́ти. Як їсть, то впріє, а як робить, то мерзне (приказка); Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник); — Він нічого не тямить. Ой, горенько ж моє.. Та це ж він замерзає, коли його на сон хилить (А. Шиян); Марічка перша змерзала й пускалася бігти (М. Коцюбинський); — Відшукайте, Василечку, Зоню, бо я її ніде не бачу.. Я боюся, щоби не перестудилася в своїй легкій одежі (О. Кобилянська); Мороз стояв лютий. Жаба швидко промерзла і стала мов грудочка (О. Копиленко); Бурлак в полі примерзає (П. Чубинський); Ноги леденіють (Д. Косарик); — Що, невісточко, пануєш? Маєш три сини, як соколи, а сама в холодній хаті кригнеш? (С. Васильченко); — Частина людей дубіє в полі, а частина сидить по теплих канцеляріях (П. Панч).
Значення в інших словниках
- мерзнути — (відчувати холод) змерзати, розм. (сильно) дубіти, леденіти. Словник синонімів Полюги
- мерзнути — ме́рзнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мерзнути — Мерзти, замерзати, о. клацати зубами, жм. морозитися; (- землю) дубіти; (- тіло — ще) коцюбнути, клякнути, заклякати; п! ХОЛОНУТИ. Словник синонімів Караванського
- мерзнути — Змерзнути, буряковіти (від холоду), вимерзати, вихолоджуватися, гибіти, дерев'яніти (від холоду), дживоніти (зубами), джигоніти (т.с. Словник синонімів Вусика
- мерзнути — і мерзти, -зну, -знеш, недок. 1》 Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. || Вкриватися льодом. || Псуватися від морозу (про овочі, фрукти). 2》 Відчувати холод, страждати від холоду. || Гинути від морозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мерзнути — МЕ́РЗНУТИ, МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок. 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички... (Ю. Яновський); // Вкриватися льодом. Словник української мови у 20 томах
- мерзнути — Ме́рзнути і ме́рзти, -зну, -знеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мерзнути — МЕ́РЗНУТИ і МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок. 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем… У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою... Словник української мови в 11 томах