1. Словник синонімів української мови

мінус

ВА́ДА (негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що є невигідним, незручним для когось), НЕДО́ЛІК, ХИ́БА, ДЕФЕ́КТ книжн., МІ́НУС книжн., ГАНДЖ розм., ПОРО́К розм., ПРОГА́ЛИНА рідше, ПРОВИ́НА рідше, БОЛЯ́ЧКА розм. рідше, НЕДОСТА́ЧА розм. рідше, НЕДОГО́ДА розм. рідко. Велика вада юності — впертість (П. Дорошенко); Одна з основних вад картоплі — здатність темніти в очищеному стані (з газети); Чужі недоліки завжди більшими здаються (М. Стельмах); У кожного працівника є свої хиби й мінуси в роботі (з газети); Єсть деякі дефекти в тому знімку (Леся Українка); Найбільший ґандж щодо роботи має (Мина) велику нехіть (О. Гончар); Формалізм і верхоглядство в роботі — порок (з журналу); Ми законно пишаємося здобутками літератури. Але при цьому не можна закривати очі на її огріхи, прогалини (з газети); Добре серце не провина, А скоріше навпаки (С. Воскрекасенко); — Знаєш, Ганю, яка в тебе недостача?.. В тобі нема ні кришки гордощів (І. Нечуй-Левицький); — Ваш татечко.. почав мене день у день догризати тою службою.. та розмальовувати перед очима всі її недогоди (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінус — мі́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мінус — А. При позначенні температури нижчої нуля – невідмінюване. Наявність слова мінус не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: температура знизилася до мінус тридцяти градусів. Літературне слововживання
  3. мінус — МАТ. знак віднімання; П. вада, ґандж, недолік, г. недотягнення. Словник синонімів Караванського
  4. мінус — [м’інус] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  5. мінус — -а, ч. 1》 Математичний знак для позначення дії віднімання та від'ємних чисел, зображений горизонтальною рискою ( — ). 2》 невідм. Уживається між двома числами для позначення того, що друге віднімається від першого. 3》 невідм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мінус — Менше, хиба, вада, див. дефект Словник чужослів Павло Штепа
  7. мінус — МІ́НУС, ч. 1. род. а. Математичний знак для позначення дії віднімання та від'ємних чисел, зображений горизонтальною рискою (-). 2. невідм. Уживається між двома числами для позначення того, що друге віднімається від першого. Словник української мови у 20 томах
  8. мінус — А, ч., муз. Фонограма, що складається з музичного супроводу без голосу. Співати під мінус. Словник сучасного українського сленгу
  9. мінус — мі́нус (від лат. minus – менше, за винятком) знак (горизонтальна риска) для позначення дії віднімання, а також для позначення негативних величин або від’ємних чисел. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. мінус — Мі́нус, -са; -нуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мінус — МІ́НУС, ч. 1. род. а. Математичний знак для позначення дії віднімання та від’ємних чисел, зображений горизонтальною рискою (-). 2. невідм. Уживається між двома числами для позначення того, що друге віднімається від першого. Словник української мови в 11 томах