1. Словник синонімів української мови

наближений

ДОВІ́РЕНИЙ (наділений чиїмсь довір'ям), НАБЛИ́ЖЕНИЙ, ПРИБЛИ́ЖЕНИЙ рідше, ПРИБІ́ЧНИЙ заст. Як тільки почало розтавати, Гелка послав довірених людей до Яливочори, щоб домовилися з гуцулами про сплав (І. Муратов); Наближена особа; Ходкевич дав знак рукою — і вся старшина почала розходитися. Лишилася тільки прибічна сторожа (О. Маковей).

ПРИБЛИ́ЗНИЙ (не зовсім точний; який наближається до істинного, майже сходиться з ним), НЕТО́ЧНИЙ, ОРІЄНТО́ВНИЙ, НАБЛИ́ЖЕНИЙ перев. мат.; ГРУ́БИЙ (перев. про підрахунок). Я ні разу не пам'ятаю,.. щоб ти не доложила всеї снаги, аби хоч приблизну відповідь мені дати на мої турботні шукання поради (Леся Українка); Політика є відображенням економіки, однак це відображення, як і будь-яке інше, може бути неповним, неточним, а іноді — навіть помилковим (з журналу); Приємно посидіти на самоті, передумати все, що зроблено за сьогодні, накреслити орієнтовні плани на завтра (О. Гуреїв); Наближений квадратний корінь; Ця схема (оповідання) може видатися Вам грубою, але ж це тільки схема і, звичайно, важніше, як вона розроблена (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наближений — набли́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наближений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наблизити. 2》 у знач. прикм., розм. Який близько стоїть до якоїсь (зазвичай поважної) особи, користується її довір'ям. || у знач. ім. наближені, -них, мн. (одн. наближений, -ного, ч.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наближений — НАБЛИ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до набли́зити. Навчання в навчальних майстернях, як би воно не було наближене до умов виробництва, все ж замінити його не може (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. наближений — Набли́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наближений — НАБЛИ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до набли́зити. Навчання в навчальних майстернях, як би воно не було наближене до умов виробництва, все ж замінити його не може (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 282). 2. у знач. прикм., розм. Словник української мови в 11 томах