нав'язати

I. НАВ'ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ) фам., ВПХНУ́ТИ (УВІПХНУ́ТИ), ВПХА́ТИ (УВІПХА́ТИ) розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ (УСУЧИ́ТИ) розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). — Недок.: нав'я́зувати, накида́ти, впиха́ти (упиха́ти). Нав'язати дискусію; Він нав'язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла (Олена).. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); (Дмитро:) А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).

ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ розм., ПРИДИРА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого, розм., В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ) до кого, на кого, розм., В'Я́ЗНУТИ розм., НАВ'ЯЗА́ТИ розм., ЧІПА́ТИСЯ кого, діал.; СІ́КАТИСЯ розм. (настирливо, погрозливо). — Док.: причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), начепи́тися розм. зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив'яза́тися, приде́ртися (придра́тися), напосі́стися, в'ї́стися (уї́стися), нав'я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); — Ти куди дивишся? — не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); — Тату! — сказав Юра твердо і рішуче, — будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); — Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); — Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); — Що ж я верзу.. кажи що? — сучиться п'яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. — А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); (Баба:) Зійди ти з моїх очей, чого ти прив'язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається (Харко). — У вас, — каже, — не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: — Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в'їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав'яз? — говорила вся постать його (М. Коцюбинський); — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); — Попалася! — зареготала Машка. — У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? — кинулася до неї Варка (Л. Яновська).

ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯ розм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ'ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯ розм., НАБИРА́ТИСЯ розм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). — Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися (взя́тися), нали́пнути, нав'я́знути (нав'я́зти), наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив (Василь) за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік (грушки) освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). — Пор. 1. приста́ти.