1. Словник синонімів української мови

нав'ючувати

НАВАНТА́ЖИТИ кого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов'язків і т. ін.), НАВ'Ю́ЧИТИ що на кого, підсил. розм.; ЗАВАНТА́ЖИТИ кого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИ що на кого, підсил. розм., ЗАВАЛИ́ТИ кого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). — Недок.: наванта́жувати, нав'ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. — Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); (Наталя:) У мене до вас маленька справа. (Ярчук:) Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). — Пор. 1. доруча́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нав'ючувати — нав'ю́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нав'ючувати — -ую, -уєш, недок., нав'ючити, -чу, -чиш, док., перех. Навантажувати кого-, що-небудь поклажею, в'юками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нав'ючувати — НАВ'Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВ'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Навантажувати кого-, що-небудь поклажею, в'юками. Четверо добрих коней – сірий, буланий, вороний і гнідий – пирскали коло ґанку і стояли слухняно, звичні до такої операції... Словник української мови у 20 томах