нав'ючувати

НАВ'Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВ'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

Навантажувати кого-, що-небудь поклажею, в'юками.

Четверо добрих коней – сірий, буланий, вороний і гнідий – пирскали коло ґанку і стояли слухняно, звичні до такої операції, їх спритно нав'ючували (І. Багряний);

Та не встигли ми нав'ючити на себе прилади, як від штабного намету пролунав сигнал “всім на лінійку” (М. Ю. Тарновський);

Нав'ючую на плечі мінометний ствол, прилаштовую речовий мішок, скатку, протигаз (Є. Доломан);

Галя призналась, що справдi недавно плакала, бо в неї вийшла незлагода iз свекрухою, яка сьогоднi нав'ючила її корзинами та посилала торгувати (О. Гончар);

Швидко нажав соковитої отави, нав'ючив на себе і, покректуючи, заспішив додому (К. Гриб).