1. Словник синонімів української мови

нагору

ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Він приладнав її (драбину) до білосніжної колони і.. важко поліз угору (М. Стельмах); Він.. по запертих воротях виліз нагору, впав у двір (Ю. Яновський); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний); Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Іде Ольга горі селом (Ірина Вільде).

НАВИ́ВОРІТ (про одяг, тканину — зворотним, внутрішнім боком назовні); НАВЕ́РХ, ВГО́РУ (УГО́РУ), НАГО́РУ розм. (чим — із сл. на позначення внутрішнього боку). — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (І. Нечуй-Левицький); (Ганна:) А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький); Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).

НАЗО́ВНІ (на зовнішній бік, за межі чого-небудь); НАВЕ́РХ, НАГО́РУ (на поверхню чого-небудь — землі, води тощо). Щось клекотіло в його грудях, давило горло і не могло прорватися назовні (Григорій Тютюнник); Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води (І. Нечуй-Левицький); Під землею Нам тільки снилося воно (сонце), Задумане і золотеє... Бо, як виходили нагору, Там ніч була уже давно (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагору — нагору – на гору Нагору, прислівник. На верхню частину чогось. “Я пройшов з адміністратором нагору до зали” (Юрій Яновський). На гору, іменник з прийменником. “Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору” (Олександр Довженко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. нагору — наго́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. нагору — НАГОРУ – НА ГОРУ Нагору, присл. На верхню частину чогось. Я пройшов з адміністратором нагору до зали (Ю.Яновський); Руфа повернулась і побігла по східцях нагору (І.Копиленко). На гору, ім. з прийм. Літературне слововживання
  4. нагору — пр., вгору, на поверхню, р. наверх; на вищий поверх, (у шахті) на-гора. Словник синонімів Караванського
  5. нагору — присл. На верхню частину чого-небудь, у напрямі до верхньої частини чого-небудь. || На верхній поверх будинку. || На поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нагору — НАГО́РУ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чогось; протилежне наниз. – Он, он... – сердилась Настя, тичучи рукою. Словник української мови у 20 томах
  7. нагору — Наго́ру (вгору), присл., на го́ру, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нагору — НАГО́РУ, присл. На верхню частину чого-небудь, у напрямі до верхньої частини чого-небудь. Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Мирний, І, 1954, 282); Під стіною накладено мішків, Фелікс виліз нагору... Словник української мови в 11 томах