нагору
НАГО́РУ, присл. На верхню частину чого-небудь, у напрямі до верхньої частини чого-небудь.
Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Мирний, І, 1954, 282);
Під стіною накладено мішків, Фелікс виліз нагору, відхилив кришку [витяжної труби] (Ю. Янов., II, 1954, 40);
// На верхній поверх будинку.
Аврелія мовчки метнула на батька погляд, повний ненависті, і швидко подалась по сходах нагору (Л. Укр., III, 1952, 286);
// На поверхню.
Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи (Гр., І, 1963, 420);
Потім вода знову забила в ключ, і незабаром вареники почали випливати нагору (Сенч., Опов., 1959, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагору — нагору – на гору Нагору, прислівник. На верхню частину чогось. “Я пройшов з адміністратором нагору до зали” (Юрій Яновський). На гору, іменник з прийменником. “Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору” (Олександр Довженко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- нагору — наго́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нагору — НАГОРУ – НА ГОРУ Нагору, присл. На верхню частину чогось. Я пройшов з адміністратором нагору до зали (Ю.Яновський); Руфа повернулась і побігла по східцях нагору (І.Копиленко). На гору, ім. з прийм. Літературне слововживання
- нагору — пр., вгору, на поверхню, р. наверх; на вищий поверх, (у шахті) на-гора. Словник синонімів Караванського
- нагору — присл. На верхню частину чого-небудь, у напрямі до верхньої частини чого-небудь. || На верхній поверх будинку. || На поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагору — НАГО́РУ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чогось; протилежне наниз. – Он, он... – сердилась Настя, тичучи рукою. Словник української мови у 20 томах
- нагору — ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. Словник синонімів української мови
- нагору — Наго́ру (вгору), присл., на го́ру, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)