1. Словник синонімів української мови

надіятися

ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). — Док.: дові́ритися, пойня́ти (пойми́ти заст.) ві́ру (ві́ри), покла́стися, положи́тися рідше зві́ритися, понаді́ятися, вві́рити (уві́рити), вві́ритися (уві́ритися), спусти́тися. У сім'ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); — Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); — Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); — Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); — Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); — О, на мене можете ввіряти, — одказала Надя, — в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ'яненко); (Хуса:) Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір'ю (Леся Українка).

НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИ перев. при запереченні, розм.; СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати); УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ) на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися); РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що, РАХУВА́ТИ на що, розм., БИ́ТИ на кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИ на кого — що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам (городах) (Г. Квітка-Основ'яненко); Сайгор даремно гадав заснути — не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); — Недобре чинити таке, гетьмане, — з докором проказав Демид, — уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); — Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надіятися — (чекати чогось бажаного) сподіватися, уроч. уповати, (з інф.) гадати що, думати що. Словник синонімів Полюги
  2. надіятися — коли надіятися, а коли сподіватися? Збігаються у значенні “очікувати на щось позитивне, радісне й бути впевненим у можливості його здійснення”. І в контексті, який зумовлює вживання лексеми саме в такому розумінні, можна поставити кожне з цих дієслів. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. надіятися — наді́ятися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. надіятися — зап., сподіватися, мати <�покладати, плекати> надію, ір. ждати з моря погоди, ур. уповати; (на що) РОЗРАХОВУВАТИ; (на кого) покладатися <с. як на кам'яну гору>. Словник синонімів Караванського
  5. надіятися — див. вірити Словник синонімів Вусика
  6. надіятися — [над’ійатиес'а] -йус'а, -йеіс':а, -йеіц':а, -йуц':а Орфоепічний словник української мови
  7. надіятися — -іюся, -ієшся, недок. 1》 на що, без додатка, з інфін., із спол. що. Мати надію, розраховувати на що-небудь; сподіватися. || розм. Чекати появи, прибуття кого-, чого-небудь, вірити у настання чогось. 2》 на кого – що. Покладатися на кого-, що-небудь, бути впевненим у комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. надіятися — Сподіватися, покладатися (на), покластися, вірити, повірити Словник чужослів Павло Штепа
  9. надіятися — НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок. 1. на що, без дод., з інфін., із спол. що. Мати надію на можливість здійснення чогось; сподіватися. Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з Панею Вашою (М. Словник української мови у 20 томах
  10. надіятися — Наді́ятися, -ді́юся, -ді́єшся, -ді́ються на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. надіятися — НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок. 1. на що, без додатка, з інфін., з спол. що. Мати надію, розраховувати на що-небудь; сподіватися. Завдала тільки жалю собі Ганна, надіючись на поміч (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. надіятися — Надіятися, -діюся, -єшся гл. Въ Лохвиц. у.: надіятися, -дія́юся, -єшся, гл. Надѣяться. Наче ви схожі з нашим паничем, так не надіяюсь, шоб були панич. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка