1. Словник української мови в 11 томах

надіятися

НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок.

1. на що, без додатка, з інфін., з спол. що. Мати надію, розраховувати на що-небудь; сподіватися.

Завдала тільки жалю собі Ганна, надіючись на поміч (Н.-Лев., І, 1956, 104);

Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з Панею Вашою (Коцюб., III, 1956, 399);

Полюбив [Тур] Малушу, думав про неї й власну свою долю, надіявся… (Скл., Святослав, 1959, 80);

Механік-водій давав повний вперед, збиваючи полум’я зустрічним вітром і надіючись випорснути з вогняного мішка (Гончар, III, 1959, 279);

// розм. Чекати появи, прибуття кого-, чого-небудь, вірити у настання чогось.

Не ждав я добра, як уходив до своєї хати, але й не надіявся такої біди, на яку наскочив (Март., Тв., 1954, 206).

2. на кого — що. Покладатися на кого-, що-небудь, бути впевненим у комусь, чомусь.

[Крицький:] Бачте, Любов Олександрівно, тут така справа, що треба врядити вечірку чи лотерею, тільки якнайскоріше. Наші комітетські дами тільки на вас надіються (Л. Укр., II, 1951, 16);

На свої лікті Павло надіявся (Головко, II, 1957, 410);

Козаков не доручив цієї справи нікому з своїх бійців, а вирішив усе зробити сам. Це не тому, що він не надіявся на своїх хлопців (Гончар, III, 1959, 105).

◊ Наді́ятися, як на кам’яну́ го́ру див. гора́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надіятися — (чекати чогось бажаного) сподіватися, уроч. уповати, (з інф.) гадати що, думати що. Словник синонімів Полюги
  2. надіятися — коли надіятися, а коли сподіватися? Збігаються у значенні “очікувати на щось позитивне, радісне й бути впевненим у можливості його здійснення”. І в контексті, який зумовлює вживання лексеми саме в такому розумінні, можна поставити кожне з цих дієслів. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. надіятися — наді́ятися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. надіятися — зап., сподіватися, мати <�покладати, плекати> надію, ір. ждати з моря погоди, ур. уповати; (на що) РОЗРАХОВУВАТИ; (на кого) покладатися <с. як на кам'яну гору>. Словник синонімів Караванського
  5. надіятися — див. вірити Словник синонімів Вусика
  6. надіятися — [над’ійатиес'а] -йус'а, -йеіс':а, -йеіц':а, -йуц':а Орфоепічний словник української мови
  7. надіятися — -іюся, -ієшся, недок. 1》 на що, без додатка, з інфін., із спол. що. Мати надію, розраховувати на що-небудь; сподіватися. || розм. Чекати появи, прибуття кого-, чого-небудь, вірити у настання чогось. 2》 на кого – що. Покладатися на кого-, що-небудь, бути впевненим у комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. надіятися — Сподіватися, покладатися (на), покластися, вірити, повірити Словник чужослів Павло Штепа
  9. надіятися — НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок. 1. на що, без дод., з інфін., із спол. що. Мати надію на можливість здійснення чогось; сподіватися. Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з Панею Вашою (М. Словник української мови у 20 томах
  10. надіятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
  11. надіятися — Наді́ятися, -ді́юся, -ді́єшся, -ді́ються на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. надіятися — Надіятися, -діюся, -єшся гл. Въ Лохвиц. у.: надіятися, -дія́юся, -єшся, гл. Надѣяться. Наче ви схожі з нашим паничем, так не надіяюсь, шоб були панич. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка