1. Словник синонімів української мови

намір

ЗА́ДУМ (те, що задумане — перев. заздалегідь), ЗА́МИСЕЛ, ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ книжн., ЗАТІ́Я розм., ПО́ДУМ рідко; ПРОГРА́МА, ПЛАН (добре обдуманий, конкретний); ПЕРСПЕКТИ́ВА, ВИ́ГЛЯД (на майбутнє); ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕДНАКРЕ́СЛЕННЯ, НАКРЕ́СЛЕННЯ, ПРОЕ́КТ (приблизний, уявний); ПРОЖЕ́КТ ірон. (який не має точного обґрунтування). І ось у нього виник задум створити цикл віршів про будівельників (О. Гуреїв); Ні на крок не відступаючи від замислів і заповіту предків, він (імператор Костянтин VІІ) вважав, що Східна Римська імперія неминуче стикнеться з Руссю (С. Скляренко); — Все він чимось заклопотаний, все він серйозний, все в нього йде по програмі (О. Гончар); План, як проскочити у сад до Бондаренчихи Марії Василівни, визрів у нього відразу (І. Сенченко); Микола ділився своїми проектами з Стовбуном (Л. Смілянський); Дід Гапличок мав прожект вивести породу корів на вісім дійок (Є. Гуцало). — Пор. на́мір.

НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Іваненко); Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Я маю замір зараз же з самого початку приступити до реформ (О. Кобилянська); В пана була думка й справді оддати Джерю й Кавуна в москалі (І. Нечуй-Левицький); — Де ти таке бачив, щоб ватажки розповідали ворогові про свої військові заміри (З. Тулуб); (Муравйов:) Ви свій підступний умисел здійснили (С. Голованівський). — Пор. 1. за́дум.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намір — (бажання зробити щось) думка, замір. Словник синонімів Полюги
  2. намір — намір – замір Намір – задуманий план дій, бажання зробити щось. "Левко надзвичайно старався і, здавалося, мав намір завоювати цілковите довір'я піратів" (Микола Трублаїні). Намір може бути добрий, прекрасний, поважний, серйозний, твердий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. намір — на́мір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. намір — Задум, бажання, замір, ок. надум, г. інтенція, ф. затія. Словник синонімів Караванського
  5. намір — [нам'ір] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  6. намір — -у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. намір — НА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Чужі хлопці .. зовсім не виказували наміру захищати, а навпаки – стоячи купкою посеред вулиці, вони злобно реготалися з бідолашних молодиць... Словник української мови у 20 томах
  8. намір — На́мір, -ру, -рові; -міри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. намір — НА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Мирний, III, 1954, 55); Антон.. вперто здійснював свій намір добратися до міста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 133). Словник української мови в 11 томах
  10. намір — Намір, -ру м. Намѣреніе. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Пов. І. 161. без наміру. Ненамѣренно. Словник української мови Грінченка