намір

Значення в інших словниках

1. намір — намір – замір Намір – задуманий план дій, бажання зробити щось. "Левко надзвичайно старався і, здавалося, мав намір завоювати цілковите довір'я піратів" (Микола Трублаїні). Намір може бути добрий, прекрасний, поважний, серйозний, твердий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. намір — на́мір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. намір — Задум, бажання, замір, ок. надум, г. інтенція, ф. затія. Словник синонімів Караванського
4. намір — [нам'ір] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
5. намір — -у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. намір — НА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Чужі хлопці .. зовсім не виказували наміру захищати, а навпаки – стоячи купкою посеред вулиці, вони злобно реготалися з бідолашних молодиць... Словник української мови у 20 томах
7. намір — ЗА́ДУМ (те, що задумане — перев. заздалегідь), ЗА́МИСЕЛ, ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ книжн., ЗАТІ́Я розм., ПО́ДУМ рідко; ПРОГРА́МА, ПЛАН (добре обдуманий, конкретний); ПЕРСПЕКТИ́ВА, ВИ́ГЛЯД (на майбутнє); ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕДНАКРЕ́СЛЕННЯ, НАКРЕ́СЛЕННЯ... Словник синонімів української мови
8. намір — На́мір, -ру, -рові; -міри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. намір — НА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Мирний, III, 1954, 55); Антон.. вперто здійснював свій намір добратися до міста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 133). Словник української мови в 11 томах
10. намір — Намір, -ру м. Намѣреніе. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Пов. І. 161. без наміру. Ненамѣренно. Словник української мови Грінченка