насичувати

НАГОДУВА́ТИ кого чим і без додатка (задовольнити чию-небудь потребу в їжі), НАКОРМИ́ТИ заст.; НАСИТИ́ТИ кого і що, НАПХА́ТИ що чим, розм. (живіт, шлунок і т. ін.). — Недок.: нагодо́вувати, наси́чувати, напиха́ти. Край якогось села над ставком понапували й нагодували коней (В. Козаченко); Лишу тії дитинята, ой, самих їх лишу, не накормлю, не огрію, ані поколишу (Уляна Кравченко); Наситити голодного; Герман обідав швидко, аби наситити живіт (І. Франко).

НАПО́ВНИТИ (про звуки, запахи, світло, морок тощо — поширюючись у повітрі, охопити весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, ВИ́ПОВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИ підсил., ЗАЛИ́ТИ (ЗАЛЛЯ́ТИ рідше) підсил., ЗАТОПИ́ТИ підсил., ЗАПОЛОНИ́ТИ підсил. рідше. — Недок.: напо́внювати (наповня́ти), запо́внювати (заповня́ти), випо́внювати (виповня́ти), спо́внювати (сповня́ти), по́внити поет. перепо́внювати (переповня́ти), залива́ти, зато́плювати (затопля́ти), заполо́нювати (заполоня́ти). Величний рев органа наповнив усю церкву (О. Довженко); Станція. Рідні довкола. Гомін заповнив перон (С. Олійник); Не сильний, але чудовий тенор, яким обдарувала природа Миколу, виповнив кімнату задушевним ліризмом (Я. Баш); Одцвіли бузок і акація. П'янкі, прохолодні аромати квітучої липи сповнили місто (Ю. Мартич); Палату повнить гомоном сріблистим розбуджений зальотним вітром сад (І. Гончаренко); А потім сонце залило Уфу, Зогріло нас, таки промерзлих трохи (М. Рильський); Хмари сунули прибійними валами, поспішали затопити все своєю гнітливою похмурністю (Ю. Бедзик); Степова тиша знову заполонила нічліжан (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. наси́чувати, 2. оповива́ти.

НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док.: насити́ти, просочи́ти, прося́кнути (прося́кти), напої́ти, пройня́ти. Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (М. Коцюбинський); Падає його голова, пересихають губи, липкий холодний піт просякає сорочку (З. Тулуб); Змішалися клени з ясенами, калина з ліщиною, дуби з соснами, напоюючи повітря ароматом (О. Досвітній); Кипариси слухають (ніч)... І поять ніч пахощами (Остап Вишня); Дим в'їдався в очі, дряпав горло — все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович). — Пор. 2. напо́внити.