настороженість

НАПРУ́ЖЕННЯ (стан внутрішньої зосередженості, мобілізованості перед можливою несподіванкою, небезпекою і т. ін.), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ГА, СТОРО́ЖКІСТЬ, НАШОРО́ШЕНІСТЬ розм. (стан настороженої уваги, занепокоєння, тривоги). Ольошка, видно, перебував постійно у напруженні, він різко смикнув плечем і скинув руку Івана Ілліча (Є. Гуцало); Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під'їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); — Про батька щось проситиме, — найшлася Маруся й розрядила тим напруженість узбеків (І. Ле); Всупереч звичаю не було в князя трапези разом з боярами й воєводами, в Києві панувала настороженість і принишклість, зготовлялося щось лихе (П. Загребельний); Юхим спохмурнів ..Насторога тривала, не полишала його (М. Рудь); П'ючи, Тоня аж залилася, аж за груди потекло, і вона, втративши оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась від холодного водяного лоскоту (О. Гончар); Він тільки ніяк не міг звикнути до тієї нашорошеності, з якою посувався вперед сержант (П. Загребельний).