натруджений

СТО́МЛЕНИЙ (який утомився або виражає втому), УТО́МЛЕНИЙ (ВТО́МЛЕНИЙ), НАТО́МЛЕНИЙ, ЗМО́РЕНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ПОТО́МЛЕНИЙ, ПОМО́РЕНИЙ (про всіх або багатьох); НАТРУ́ДЖЕНИЙ, СТРУ́ДЖЕНИЙ (перев. про руки, ноги); ПРИТО́МЛЕНИЙ, ПРИМУ́ЧЕНИЙ (який дещо втомився). Стомлені женці кладуть на лаву й під лаву серпи, торби (С. Васильченко); Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи (Л. Костенко); Гордій вернувся натомлений додому (Б. Грінченко); Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (пісня); Іде чумак заморений, Курою покритий (Я. Щоголів); Потомлені походом, опришки сіли під лісом спочити (В. Гжицький); Все спить, поморене денною працею (Панас Мирний); Любо впасти на зелену тінь натрудженим і наболілим тілом (М. Рильський); Притомлені косарі потяглися до кущів верболозу (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натруджений — натру́джений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. натруджений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до натрудити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який багато потрудився. Натруджені долоні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натруджений — НАТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до натруди́ти. Натруджене болістю серце забажало спочинку (Панас Мирний); * Образно. Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні, руки умілі натруджені змалку, твердо лежать на стерні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. натруджений — Натру́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. натруджений — НАТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. натруди́ти. Натруджене болістю серце забажало спочинку (Мирний, IV, 1955, 298); *Образно. Місто спало, натруджене буденними справами (Чаб., Балкан. весна, 1960, 246); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах