1. Словник синонімів української мови

натура

ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.; ПОРО́ДА (така сукупність рис вдачі, що створює певний тип людей). За двадцять п'ять літ вона добре взнала свого Матвія, його неспокійну вдачу, крутий характер (І. Цюпа); Мій хазяїн був одружений з яванкою і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський); Натурою своєю він (міщанин) не здатний до високих поривів (П. Колесник); Прозою ширше і більше можна обхопити життя.. До сього ще треба додати і натуру, чи природу автора (Панас Мирний); Доброї душі людина; А старий Шумейко крутий норов має (А. Шиян); Гаряча кров у когось; — Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддавати (Д. Ткач); Дід Йосип і дід Кривенко — однієї породи люди, обидва жадібні до життя (Д. Бедзик).

ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Кобринська); Наметове місто, вибудоване раніш уявою Порфира Кульбаки, нарешті стало реальністю (О. Гончар); -- У тебе все в теорії. А в мене — все з натури, з практики (І. Багмут); І небо стало меншати мені. Нема безмежжя, довженого щирим дитячим оком. І нема довіри, що втрачене явою буде в сні (В. Стус); І стали явом давні наші сни (В. Бичко); Слова — лише знаки сущого, й не треба ховатися за словами, надавати їм більшого значення, ніж вони мають насправді (Є. Гуцало).

НАТУ́РНИК (людина, що позує перед художником, скульптором); НАТУ́РА, МОДЕ́ЛЬ (у спеціальному вживанні та з синтаксичними обмеженнями вживання). — Де ви взяли натуру? — питає жінка. — Це моя дочка! — відповідає художник (О. Донченко); (Лена:) Я працювала по крамницях, продавала квіти, газети, була навіть.. за модель у художників... (І. Кочерга).

ПРИРО́ДА (органічний і неорганічний світ у всій сукупності й зв'язках), МАТЕ́РІЯ, НАТУ́РА заст.; ПРАМА́ТИ уроч. (основа всього живого). — Не лев, не тигр, а людина в природі найстарша! Тож по праву старшого мусиш захистити і дерево, і пташине гніздо, і комаху (О. Гончар); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії, в світу буття (Леся Українка); Тихо, тихо, ні найменшого подиху вітру. І небо й земля ніби куняли, затаїлись й очамріли од краси та тиші, сподіваючись чогось страшного в натурі (І. Нечуй-Левицький); І коні, і танки топтали завжди Живої праматері тіло (Т. Масенко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натура — нату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. натура — Природа; дійсність; (людська) вдача, характер; Р. натурник, натурниця; пр. НАТУРОЮ, продуктами, не грішми. Словник синонімів Караванського
  3. натура — -и, ж. 1》 тільки одн., заст.Природа. 2》 Те, що реально існує; дійсність. У (в) натурі — у справжньому вигляді, в дійсності. 3》 Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; вдача... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. натура — 1. природа 2. вдача, див. характер Словник чужослів Павло Штепа
  5. натура — НАТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн., заст. Природа. Вдарив страшний грім .. Наставало одно з тих явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (І. Нечуй-Левицький); Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура (В. Словник української мови у 20 томах
  6. натура — Натура не клітка, не дасться переробити. Натуру змінити не легко. Ніхто не знає натуру попову, три слові скаже, тай бере корову. Про священиків дуринів, що за треби кажуть собі дорого платити. Давно за треби брали священики корову, бика, вівці, то що. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. натура — И, ж. 1. Тіло. ◇ Розраховуватись натурою — розраховуватись статевими зносинами. 2. ◇ В натурі — реально, насправді. А після цього ще й виправдовуватиметься, що не при ділах, що це, братуха, без моєї вини, бля буду, зуб даю... в натурі, слово пацана (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. натура — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. натура — нату́ра (від лат. natura – природа) 1. заст. Природа, об’єктивна дійсність, реальність. 2. Природжена властивість, характер, вдача людини. 3. Реальні явища, істоти й предмети, які художник зображує, спостерігаючи як модель. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. натура — Поняття, яке означає в філософії об'єктивну (матеріальну) дійсність, природу, на противагу суспільствові; субстанція як основа дії буття. Універсальний словник-енциклопедія
  11. натура — НАТУРА див. природа Філософський енциклопедичний словник
  12. натура — НАТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн., заст. Природа. Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (Н.-Лев., II, 1956, 390); Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура (Сам. Словник української мови в 11 томах
  13. натура — рос. натура 1. Природа, дійсність, реальність. 2. Природжена властивість, характер, вдача людини. 3. Товари продовольчі й непродовольчі як платіжний засіб, що замінює гроші. Eкономічна енциклопедія
  14. натура — Натура, -ри ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. н. п. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Словник української мови Грінченка