наяда
РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Русалка з води виринає, Сідає край мене вона (Леся Українка); З ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П. Загребельний); Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (переклад Бориса Тена); Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка); Здавалося, ось-ось вона (вода) розступиться й з неї вийде не українська русалка, а справжня закордонна ундина (О. Полторацький); — Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає (переклад Бориса Тена).
Значення в інших словниках
- наяда — ная́да іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наяда — -и, ж. У давньогрецькій міфології – водяна німфа, богиня текучих вод. || Джерело поетичного натхнення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наяда — НАЯ́ДА, и, ж. У грецькій міфології – водяна німфа, богиня текучих вод. На картини вони [діти] дивилися.., німфи, наяди, озброєні воїни, ангели їм подобались (Є. Гуцало); На злуці рік святилище богині. Такі сади, що важко проминать. Словник української мови у 20 томах
- наяда — НАЯ́ДА, и, ж. У грецькій міфології — водяна німфа, богиня текучих вод. Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах