1. Словник синонімів української мови

небіжка

ПЛЕМІ́ННИЦЯ (дочка брата або сестри), НЕБО́ГА, НЕБІ́ЖКА, СЕСТРИ́НИЦЯ (СЕСТРЕ́НИЦЯ) (СЕСТРІ́НИЦЯ) діал., СЕСТРІ́НКА діал. (дочка сестри); СИНОВИ́ЦЯ діал. (дочка брата). Ні, не для жіночих рук робота на металургійному, знов перестерігає племінницю дядько Ягор (О. Гончар); Гризельда посадила поруч з собою Мавру, а проти себе її небогу Тодозю (І. Нечуй-Левицький); -Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Панас Мирний); Там сидів на м'якім кріслі Сивий дід, старий рибалка, Дві хороші сестрениці, Мов ті ангели, при ньому (переклад Лесі Українки); — Ідіть же собі нарвати яблук.., — закінчив вуйко розмову з сестрінками (О. Маковей).

ПОКІ́ЙНИЦЯ, ПОКІ́ЙНА, НЕБІ́ЖЧИЦЯ, НЕБІ́ЖКА, МЕ́РТВА, ПОМЕ́РЛА, УМЕ́РЛА (ВМЕРЛА). В тій половині хати читали псалтир над покійницею, а тут човгав фуганком благочестивий чоловічок, майструючи труну (М. Стельмах); (Швець:) Коли ж я, як оглядівся, Та на дроги подивився, — На покійній невеличкі Ті, що шив я, черевички... Отаке! Уже й не хваста: Вмерла пані — та і баста! (Я. Щоголів); Хвору, власне, вже небіжчицю, негайно перевезли на операційний стіл (Ю. Смолич); — Випийте, свате, за душу небіжки... Хай буде царство небесне (М. Коцюбинський); Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати: чи Галю втішати, чи коло мертвої порядкувати? (Панас Мирний); За утвердженим в сивій давнині звичаєм тіло померлої треба було віддати вогню (Д. Міщенко). — Пор. покі́йник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небіжка — небі́жка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небіжка — -и, ж. 1》 Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. 2》 Жін. до небіжчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. небіжка — НЕБІ́ЖКА, и, ж. 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. – Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Панас Мирний). 2. Жін. до небі́жчик. Словник української мови у 20 томах
  4. небіжка — небі́жка покійниця (ст) ◊ за небі́жки Австрії 1. за часів Австро-Угорської імперії (ср, ст): Мені подобалися предмети, що викладалися, – українська, польська, латинська мова, природа, а особливо математика. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. небіжка — Говорила небіжечка до самої смерти, та й мусіла небіжечка без горілки вмерти. Так балакуна перебивають, який говорить не до речі. За тамтої небіжки, були в маслі періжки, а за цеї гнилиці, нема й варениці. Нарікання чоловіка, що лихо оженився другий раз. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. небіжка — Небі́жка, -жки, -жці; -бі́жки, -бі́жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. небіжка — НЕБІ́ЖКА, и, ж. 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. — Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Мирний, ІV, 1955, 95); 2. Жін. до небі́жчик. Словник української мови в 11 томах