1. Словник синонімів української мови

небіжчик

ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч, а то ще часто й густо посилав його читати псалтиря над покійниками (Панас Мирний); Треба було спалити солому, на якій лежав Ант, ставити на вогонь корчаги з м'ясом, готуватись до тризни по покійному (С. Скляренко); З боку сільського керівництва була спроба переконати Щусів, щоб вони не тримали небіжчика аж дев'ять днів, а поховали на другий, ну хай на третій день (П. Загребельний); Коли б мертвий чув, як вона баляси точить, то й той би розреготався, не то вже живий (Г. Квітка-Основ'яненко); Наділи шапки товариші. Зглянулись між собою. Кладуть померлого на лафет, прив'язують вірьовками (О. Довженко); Об умерлім добре говори, а ні, то мовчи (прислів'я); Заплакали, заголосили молодиці, мов мерлого з хати виносять (Г. Хоткевич); Єремія став блідий, потім став жовтий, неначе мрець (І. Нечуй-Левицький); — Заберіть мертвяка... — залепетав Азік нервово, розгублено. — Мертвяк в камері!.. (І. Багряний); Оболонками старими, Мов мертвець очима Зеленими, позирає (церква) (Т. Шевченко); — Хай тіло твоє лежатиме непохованим і вітер хай розвіє порох проклятого сина! (В. Підмогильний); І ворон мені викопе могилу, І вихор з плачем мій засипле прах (М. Вінграновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небіжчик — небі́жчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небіжчик — Покійник, як ім. померлий, покійний; ЗСТ. бідолаха; пор. МЕРТВЯК. Словник синонімів Караванського
  3. небіжчик — Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім. Словник церковно-обрядової термінології
  4. небіжчик — -а, ч. 1》 Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2》 заст. Бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (І. Франко); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (З. Тулуб); // перев. у прикладці, розм. Словник української мови у 20 томах
  6. небіжчик — небіжчик покійник (ст): Сказав хтось, чи не небіжчик Івась Витвицький, знаний, між іншим, з того, що винайшов сентенцію: “Україна – то є Україна, а бульба – то є бульба”(Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. небіжчик — Кожен небіжчик добрий. Вдова все споминає свого першого чоловіка, що він був найліпший. Ой умер мій небіжчик, а я свою журбу в горщик, черепочком накрила, щоб за мною не ходила. Жарт з молодої вдови. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. небіжчик — Небі́жчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (Фр., II, 1950, 263); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  10. небіжчик — Небі(о)жчик, -ка м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка. Словник української мови Грінченка