небіжчиця
ПОКІ́ЙНИЦЯ, ПОКІ́ЙНА, НЕБІ́ЖЧИЦЯ, НЕБІ́ЖКА, МЕ́РТВА, ПОМЕ́РЛА, УМЕ́РЛА (ВМЕРЛА). В тій половині хати читали псалтир над покійницею, а тут човгав фуганком благочестивий чоловічок, майструючи труну (М. Стельмах); (Швець:) Коли ж я, як оглядівся, Та на дроги подивився, — На покійній невеличкі Ті, що шив я, черевички... Отаке! Уже й не хваста: Вмерла пані — та і баста! (Я. Щоголів); Хвору, власне, вже небіжчицю, негайно перевезли на операційний стіл (Ю. Смолич); — Випийте, свате, за душу небіжки... Хай буде царство небесне (М. Коцюбинський); Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати: чи Галю втішати, чи коло мертвої порядкувати? (Панас Мирний); За утвердженим в сивій давнині звичаєм тіло померлої треба було віддати вогню (Д. Міщенко). — Пор. покі́йник.
Значення в інших словниках
- небіжчиця — небі́жчиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- небіжчиця — жін. до небіжчик Словник церковно-обрядової термінології
- небіжчиця — -і. Жін. до небіжчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- небіжчиця — НЕБІ́ЖЧИЦЯ, і, ж. Жін. до небі́жчик. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом.., та вже й до смерті своєї крався і шептав (Марко Вовчок); На ліжку лежала дівоча сорочка й спідниця, коралі й намисто його небіжчиці (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- небіжчиця — Небі́жчиця, -ці, -цею; -чиці, -чиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- небіжчиця — НЕБІ́ЖЧИЦЯ, і, ж. Жін. до небі́жчик. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом.., та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224); На ліжку лежала дівоча сорочка й спідниця, коралі й намисто його небіжчиці (Ю. Янов., Вершники, 1939, 92). Словник української мови в 11 томах
- небіжчиця — Небі(о)жчиця, -ці ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали. МВ. (О. 1862. І. 91). Словник української мови Грінченка