1. Словник церковно-обрядової термінології

небіжчик

небі́жчик

Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім.

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небіжчик — небі́жчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небіжчик — Покійник, як ім. померлий, покійний; ЗСТ. бідолаха; пор. МЕРТВЯК. Словник синонімів Караванського
  3. небіжчик — -а, ч. 1》 Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2》 заст. Бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (І. Франко); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (З. Тулуб); // перев. у прикладці, розм. Словник української мови у 20 томах
  5. небіжчик — небіжчик покійник (ст): Сказав хтось, чи не небіжчик Івась Витвицький, знаний, між іншим, з того, що винайшов сентенцію: “Україна – то є Україна, а бульба – то є бульба”(Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. небіжчик — Кожен небіжчик добрий. Вдова все споминає свого першого чоловіка, що він був найліпший. Ой умер мій небіжчик, а я свою журбу в горщик, черепочком накрила, щоб за мною не ходила. Жарт з молодої вдови. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. небіжчик — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
  8. небіжчик — Небі́жчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. небіжчик — НЕБІ́ЖЧИК, а, ч. 1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (Фр., II, 1950, 263); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  10. небіжчик — Небі(о)жчик, -ка м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка. Словник української мови Грінченка