невиданий
НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття — зором або слухом — і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город (місто) незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). — Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.
Значення в інших словниках
- невиданий — неви́даний 1 прикметник неопублікований неви́даний 2 прикметник небачений Орфографічний словник української мови
- невиданий — див. небувалий Словник синонімів Вусика
- невиданий — I -а, -е. Якого не надрукували, не опублікували. II -а, -е. Досі невідомий; небачений. || Незвичайний, винятковий за силою виявлення; гідний подиву. || у знач. ім. невидане, -ного, с. Те, що досі було невідоме, чого досі не бачили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невиданий — Небачений Словник чужослів Павло Штепа
- невиданий — НЕВИ́ДАНИЙ¹, а, е. Якого не надрукували, не опублікували. Частина невиданих та маловідомих документів 1917 –1921... Словник української мови у 20 томах
- невиданий — Неви́даний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невиданий — НЕВИ́ДАНИЙ¹, а, е. Якого не надрукували, не опублікували. НЕВИ́ДАНИЙ², а, е. Досі невідомий; небачений. Ті сизі далекі гори, та синя далеч чогось тягне до себе душу, як щось невідоме, невидане (Н.-Лев., II, 1956, 397); Рябий пес нашорошив вуха і.. Словник української мови в 11 томах
- невиданий — Невиданий, -а, -е Невиданный. Вижени мені звіря неслиханого й невиданого. Рудч. Ск. І. 44. Словник української мови Грінченка