нелегкий

ВАЖКИ́Й (який має велику вагу, значний вагою), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ, ВАЖКЕ́НЬКИЙ розм., ВАЖЕ́НЬКИЙ розм., ТЯЖЕ́НЬКИЙ розм. (досить значної ваги); ЗАВАЖКИ́Й, НЕПОСИ́ЛЬНИЙ, НЕПІДСИ́ЛЬНИЙ, НАДСИ́ЛЬНИЙ (який має надто велику вагу для того, хто його підіймає). Надсаджуючись, тягала з колодязя важкі відра води (З. Тулуб); Хоробрі воїни з тяжкими шаблями.. пустилися дратися по горі (Панас Мирний); Лежав там камінь нелегкий (П. Грабовський); Ті ворини були важкуваті (Ю. Мокрієв); Спробував підняти (ящик) — важкенький (С. Олійник); Заховайтеся (думи) в тумані,.. Щоб неначе хрест тяженький Вас не двигав я з собою! (І. Франко); Як же вона.. донесла цю, заважку для неї, торбину на своїх згорблених старечих плечах? (Ю. Збанацький); Клавдія Григорівна зіщулилася, наче на її плечі навалили непосильний тягар (П. Кочура); Тихо кректав (малий), вовтузячись із непідсильним йому камінням (І. Ле); Надія.. засмикалась на гарбі з надсильним для неї снопом (В. Логвиненко). — Пор. важе́зний.

ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил., ТІСНИ́Й заст.; СКРУТНИ́Й, СУТУ́ЖНИЙ (перев. пов'язаний з матеріальними труднощами, нестатками); ГІРКИ́Й, НЕСОЛО́ДКИЙ, ТЕРПКИ́Й (який не приносить радощів, втіхи). Важкі роки пройшли над нами (Ю. Яновський); (Річард:) Ох, ..який сей день для мене був тяжкий... (Леся Українка); За спиною в неї нелегке життя з своїми втратами, болями (О. Гончар); Старість без подружжя трудна і гірка (Ганна Барвінок); Горьоване наймитське життя! (С. Добровольський); Славлю руки мозолисті.. Тих, що в дні жили імлисті І години горьові (О. Ющенко); Зазнала Лисичка лихої пригоди (І. Франко); Розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха.. обернула їх у послугачів (О. Кобилянська); Тепер настали дуже тісні часи: як не маєш свого, то при чужім не притулишся (Лесь Мартович); Скрутне матеріальне становище під час навчання в академії.. підірвало здоров'я поета (С. Руданського) (з посібника); Чи то справді життя цієї сім'ї таке сутужне? (Л. Яновська); Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (М. Рильський); Це зайва крапля отрути у моє і так несолодке життя (М. Коцюбинський).

ВАЖКИ́Й (здійснення, проведення чи подолання якого потребує великих зусиль, крайнього напруження), ТЯЖКИ́Й, ТРУДНИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, СКЛАДНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СУТУ́ЖНИЙ, СКРУТНИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил., ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм., УТЯ́ЖЛИВИЙ (ВТЯ́ЖЛИВИЙ) діал.; ЧО́РНИЙ розм. (про роботу — пов'язаний із великим фізичним напруженням, з виробничим трудом). Боротьба була довгою і важкою (З. Тулуб); Оволодіти майстерністю справжнього керівника, навчитися розумно користуватися своїми правами — річ важка, складна (з журналу); Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан (І. Нечуй-Левицький); Під час революції вона билась там (на Кавказі) з військом. Залягала в горах, робила трудні переходи (М. Коцюбинський); Нелегка це справа — новорічні побажання. Тут майже неможливо бути оригінальним (М. Рильський); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський); В час сутужного походу Ти принось мені пісень (П. Усенко); О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку (І. Франко); — Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці (Л. Яновська); — Ну, Марійко, чи вийде з моєї дочки письменниця? ..Формула тут проста: любов і двожильна праця (О. Донченко); Кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека (І. Франко); Порозгороджувалися люди не то що поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Панас Мирний).

СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм., МУДРУВА́ТИЙ розм., ХИТРОСПЛЕ́ТЕНИЙ книжн. Вона, моя маленька донька, ще не розуміється на складних проблемах людськості (О. Досвітній); Підводиться гнівний і красивий Демид. — Тут моя земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! — запам'ятав навіть таке важке слово (М. Стельмах); Їм давали трудніші диктанти, більш заплутані арифметичні задачі (Г. Хоткевич); Мабуть, Антон ніколи не зрозуміє тонких порухів жіночої душі (С. Чорнобривець); Коли б не сльози й сміх, водночас написані на обличчі Юсупа, він би не припустив такої головоломної думки (І. Ле); Його розумовий апарат не був удосконалений, щоб розплутувати якісь хитромудрі вузли (Л. Смілянський); (Галя:) Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Панас Мирний); Якісь два ченці .. говорять мені премудрії речі (Г. Квітка-Основ'яненко); Чорноморченко.. хотіла б підкинути доценту каверзне запитання, щоб той пояснював із півгодини (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нелегкий — нелегки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нелегкий — див. важкий Словник синонімів Вусика
  3. нелегкий — [неилеигкий] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. нелегкий — -а, -е. 1》 Який має значну вагу; досить важкий. Нелегка ноша. 2》 Який вимагає великих зусиль (фізичних чи розумових), напруження, затрати енергії для здійснення, розв'язання, з'ясування і т. ін. чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нелегкий — НЕЛЕГКИ́Й, а́, е́. 1. Який вимагає великих зусиль (фізичних чи розумових), напруження, затрати енергії для здійснення, розв'язання, з'ясування і т. ін. чого-небудь. Лежав там камінь нелегкий, Віками в землю вріс (П. Словник української мови у 20 томах
  6. нелегкий — важки́й на ру́ку. Який без особливих зусиль може дуже боляче вдарити; дуже сильний. Важкий був на руку Потапович та дужий! (Панас Мирний); — Ви, пане Гульський, пам’ятайте, що Нечипір та Богданін — люди важкі на руку (Іван Ле). нелегки́й на ру́ку. Фразеологічний словник української мови
  7. нелегкий — НЕЛЕГКИ́Й, а́, е́. 1. Який має значну вагу; досить важкий. Лежав там камінь нелегкий, Віками в землю вріс (Граб., І, 1959, 598); Нелегка ноша. Словник української мови в 11 томах