неначе

НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (О. Довженко); Тільки неясні згадки, ніби відгомін далеких слів, пропливали в мозку, зникаючи в безвісті (В. Собко); Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, так наші молоти гриміли раз у раз (І. Франко); І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав (Т. Шевченко); І один одному матроси У вічі глянули тоді, Немов звіряли братні душі (М. Нагнибіда); — Весна має бути рання, — гоноровито відповідали панські попихачі, начеб вони самі приганяли нагайками теплу годину (М. Стельмах); Говорив він легко, просто, начебто й зовсім не вкладаючи душі в те, що казав (Є. Гуцало); Над самою землею торорохнув (грім), мовби земля провалилася, мовби море піднялося до небес (Г. Хоткевич); Рідколісся тихої заплави, Спить Дунай, немовби й не тече (П. Воронько); Повітря в лісі.. захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним свобідно (І. Франко); В нього кучерявився низько підстрижений, густий, як щітка, чубчик (Ю. Збанацький); — Цей князь не дивиться, а буцім тебе ріже очима, як ножем (І. Нечуй-Левицький); Кричав (Харон), буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шинках у нас (І. Котляревський).

НА́ЧЕ спол., част. (спол. з'ясувальний — ужив. для приєднання деяких видів підрядних речень із знач. неповної достовірності, сумніву, непевності тощо; част. — ужив. для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності тощо), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал.; ЛИБО́НЬ розм. (ужив. з більшими синтаксичними обмеженнями). Кузьма робить вигляд, наче він мудрує (М. Стельмах); Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні); Про Ваньку говорилося в селі, ніби він працював ковалем у самому Києві (Ю. Збанацький); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський); (Лев (удає, мов недочув):) Га? ідіть здорові! (Леся Українка); — Усе ти з книжками, Давиде, — і мов задумалась (А. Головко); Помічено було, нібито щось прошмигнуло в натовпі (О. Гончар); Гнався за ними нібито десь і міліціонер на своїм мотоциклі (О. Гончар); Бач, притворяється, начеб вони нічого не знають (М. Стельмах); Вийшла й подивилася округи.. (Кармелева дружина) — начеб усе округи змінилося (Марко Вовчок); — Розсердився (батюшка) на Опанаса, нібито Опанас нагайкою вдарив, коли підходив (О. Довженко); Я знову слухаю начебто знайому і водночас незнайому музику (Є. Гуцало); Розказували, мовби мати Явдошина.. сиділа увечері пізно в своїй хаті, ..коли у двері щось стук-стук! (Марко Вовчок); Артем мовби не чув її (А. Головко); Колись баби плескали, мовбито він крадене передержує! (Б.Грінченко); Канапа.. мала мовбито штучний вигляд з тою дерев'яною спинкою (Олена Пчілка); Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: "Тату, укрийте нас!" (С. Васильченко); Потім поїзд немовби спіткнувся і знов став (Ю. Смолич); — Ми вповали, що ось немовбито Господь поможе й на Вкраїні завести запорозькі порядки! (П. Куліш); З-за печі часто виглядала (Дидона), Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (І. Котляревський); — Недобрі звістки.. — обізвався буцім крізь сон Єремія (І. Нечуй-Левицький); — Рішуче перечу, буцімто Святе Письмо декретує для звірів віковічну неволю у чоловіка (І. Франко); Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (А. Головко); — Я чую, ти женишся... Та, кажуть, либонь молода не хоче (Панас Мирний).