1. Словник української мови у 20 томах

неначе

НЕНА́ЧЕ¹, спол.

1. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень; наче, ніби, мов, немов.

В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Т. Шевченко);

Двір заріс споришем та зеленів, неначе лука повесні (М. Коцюбинський);

З дитячого садка, неначе горобці, Пурхнули дошкільнята (М. Рильський).

2. з'ясувальний. Уживається для приєднання підрядних речень додаткових, способу дії, означальних та для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в них.

Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були ліс і поле на цілім просторі, і здавалось, неначе ми чути могли, як спадали летючії зорі (Леся Українка);

– Він мене так розглядає, неначе приміряє, яким я буду в бою! – подумав Черниш (О. Гончар);

Тріпонувся [Тимофій] так, неначе із каменю виходив (М. Стельмах).

НЕНА́ЧЕ², част. власне мод.

Уживається для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в реченні.

Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть (Т. Шевченко);

В лісі цім неначе на протязі років ніхто з людей не бачив ведмедів та вовків (Н. Забіла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неначе — нена́че сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неначе — див. наче Словник синонімів Вусика
  3. неначе — [неиначеи] спол., част. Орфоепічний словник української мови
  4. неначе — 1》 спол. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень у знач. наче, ніби, мов, немов. 2》 спол. з'ясувальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неначе — НА́ЧЕ спол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал. Словник синонімів української мови
  6. неначе — Нена́че, на́че, присл.; нена́че б; нена́че ж; нена́че то; нена́чебто Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. неначе — НЕНА́ЧЕ. 1. спол. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень у знач. наче, ніби, мов, немов. В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. неначе — Неначе нар. Будчо, точно. Вискочив з землі неначе овражок. Стор. МПр. 44. Він тільки розглядає її, неначе їсть її очима. Кв. І. 38. см. наче. Словник української мови Грінченка