неприємний

НЕБА́ЖАНИЙ (який не підходить, не подобається кому-небудь), НЕВГО́ДНИЙ (НЕУГО́ДНИЙ) розм.; ОДІО́ЗНИЙ книжн. (який викликає негативне ставлення до себе); НЕПРО́ХАНИЙ, НЕПРО́ШЕНИЙ (про людину або взагалі живу істоту — який з'являється, втручається тощо без запрошення і тому небажаний; про думки, почуття, сльози і т. ін. — який з'являється всупереч бажанню); НЕЗВА́НИЙ, НЕКЛИ́КАНИЙ (про людину — який з'являється без запрошення). (Руфін:) Прийшов ось Галлій Круста, рідкий гість, прийшов некликаний... І небажаний? (Леся Українка); Одного по одному вивів (Білограй) з правління всіх неугодних йому людей (Ю. Мушкетик); Петро згадав, як на третьому курсі у Щерби знайшли недозволені книжки, ним зацікавилась навіть.. жандармерія, він став одіозною фігурою (Д. Бедзик); — А ти, дядю, проходь собі, — змірявши поглядом непроханого радника, сказав велетень (А. Головко); Таня крадькома змахнула свіжу, непрохану сльозу (І. Рябокляч); Повитий згадками, непрошеними й зайвими, Скрипить протезом сторож Явдоким (М. Вінграновський); А життя шумує, б'є, іскриться — І в ньому — я, твій партнер незваний (В. Еллан). — Пор. 1. неприє́мний.

НЕМИ́ЛИЙ (якого не любить, не кохає хто-небудь), НЕЛЮ́БИЙ. Громада старалась.. позбутися немилого урядового гостя (І. Франко); Буденності він (І. Кочерга) не знає, навіть там, де пише про буденність почуттів і думок різних нелюбих йому персонажів (Ю. Мартич). — Пор. 1. нена́висний, 1. неприє́мний.

НЕНА́ВИСНИЙ (який викликає до себе ненависть), ЗНЕНА́ВИСНИЙ рідше, ЗНЕНА́ВИДЖЕНИЙ, НАВІСНИ́Й підсил., ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм. Ненависний мені всякий гніт (А. Турчинська); Заплющився (чернець) на порозі, щоб не бачити зненависного обличчя Козака Мамая (О. Ільченко); Раптом Інна, та сама зненавиджена Інна, стала наймилішою дівчиною (В. Речмедін); Рветься серце назад, у село, бридка та навісна стає мені сторона чужа... (М. Коцюбинський); З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (О. Стороженко). — Пор. 1. неми́лий, 1. неприє́мний, 1. прокля́тий.

НЕПРИЄ́МНИЙ (про людину — який не подобається кому-небудь, не викликає приязні до себе), НЕСИМПАТИ́ЧНИЙ, АНТИПАТИ́ЧНИЙ підсил., ПРОТИ́ВНИЙ підсил. розм. — Я не маю бажання стрінутись з ним.. Надута, гордовита й неприємна людина (І. Нечуй-Левицький); Дехто з наших уже бачив лісника зблизька і вважає, що він несимпатичний, полохливий, обережний (П. Автомонов); Чомусь антипатичним йому досі здавався цей рижий інженер з надмірно підкресленою манерою говорити аристократично чистою вимовою (І. Ле); "Противний, недобрий він", — хоче (дівчина) відіпхнути його від себе (М. Стельмах). — Пор. неба́жаний, 1. неми́лий, 1. нена́висний.

НЕПРИЄ́МНИЙ (який викликає почуття незадоволення, жалкування, досади тощо), ПРИ́КРИЙ, КА́ПОСНИЙ розм.; ДОСА́ДНИЙ (перев. зі сл. недогляд, помилка, непорозуміння, випадок і т. ін.); НЕМИ́ЛИЙ, НЕЛЮ́БИЙ (який не подобається кому-небудь, пов'язаний з чимось небажаним, поганим). Єремія посатанів і так роз'ярився од такої неприємної для його звістки, що став ніби несамовитий (І. Нечуй-Левицький); (Юрій:) Я дуже шкодую, що почав цю прикру для тебе розмову... (Л. Смілянський); Я більшу частину того капосного боргу, про який писав, виплатив (В. Самійленко); Нічого теплого з собою не мав, отже, була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (М. Коцюбинський); Згадка про Мар'яну у той час була нелюба для його (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неприємний — неприємний – прикрий Між прикметниками є певна семантична відмінність. Неприємний означає, що якась особа, дія чи явище викликають у когось почуття незадоволення, незручності. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. неприємний — неприє́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. неприємний — Прикрий; (на слух) неоковирний; (прогріх) досадний; (хто) непривабливий, несимпатичний, незугарний; І НЕПРИЄМНІСТЬ, ф. капость, клопіт і п. ф. Словник синонімів Караванського
  4. неприємний — [неиприейемнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. неприємний — Неприємний і прикрий Наша класична література тільки зрідка користувалась прикметником неприємний і прислівником неприємно, надаючи перевагу словам прикрий і прикро. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. неприємний — -а, -е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін. || Який викликає почуття невдоволення, незручності, прикрості і т. ін. || у знач. ім. неприємне, ного, с. Те, що викликає почуття незадоволення, незручності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. неприємний — НЕПРИЄ́МНИЙ, а, е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін. Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Леся Українка); Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. неприємний — Неприє́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. неприємний — НЕПРИЄ́МНИЙ, а, е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін. Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. неприємний — Неприємний, -а, -е Непріятный. Словник української мови Грінченка