нерівний

КРИВИ́Й прикм. (розміщений, спрямований не по прямій лінії), НЕРІ́ВНИЙ, КО́СИЙ, ВИ́КРИВЛЕНИЙ (який став нерівним); ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (асиметричний); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм. (скривлений у багатьох місцях). У чорній було вогко і темно. Се була велика хата, стара, з кривими стінами (Панас Мирний); Він проглядав нерівні, на склографі надруковані рядки (В. Собко); — Гляньте на цього гіганта, — показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бедзик); Росли там покарлючені дубки (П. Загребельний).

НЕПОСТІ́ЙНИЙ (який часто змінює свої звички, погляди, настрій і т. ін.), НЕСТА́ЛИЙ, НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (який не має душевної рівноваги, впадає в крайнощі). Непостійна була натура в Яші Дерези. У нього що не день, то нове якесь захоплення (О. Донченко); — Се чоловік неспокійний і несталий, натура бунтівнича (І. Франко); Мої сини — як зима і весна. Старший — меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший — неврівноважений, як весняна повінь (Ю. Яновський); — Ти пробач.., Я з тобою і нерівний, і розкиданий (В. Еллан). — Пор. 2. нестійки́й.

НЕРІ́ВНИЙ (про поверхню чого-небудь — який має підвищення й заглиблення); ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБКУВА́ТИЙ розм. (покритий горбами); ПЕРЕСІ́ЧЕНИЙ (про місцевість). Шкільна кімната була немощена, з нерівною долівкою (Леся Українка); Крізь сумовите висвистування вітру лунало прискорене шкорбання сотень чобіт по горбастому льоду (С. Добровольський); Перед ними розстилалася горбиста рівнина, перетята пологими валами піщаних дюн (П. Загребельний); Вікно покрилось товстим горбкуватим шаром льоду, сивий іній покрив вогкі стіни (Р. Іваничук); Пересічена місцевість.

НЕРІ́ВНИЙ (про край чого-небудь — який має виступи, загини тощо); РВА́НИЙ (з ніби розірваними краями); ЗУБЧА́СТИЙ, ЗУБЧА́ТИЙ рідше (з краями у вигляді зубців); ПОРІ́ЗАНИЙ спец. (про лінію берега). — Сам притарабанився до тебе. Приймеш? — Прийму... — посміхнулась (Мар'яна) устами й нерівними краєчками щік (М. Стельмах); Невелика зверху, з рваними.. краями, вона (яма) нагадувала вибоїну на рівному асфальті дороги (В. Собко); Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Д. Ткач).

НЕРІВНОМІ́РНИЙ (неоднаково розподілений у всіх своїх частинах, елементах або протягом усієї дії, всього часу), НЕРІ́ВНИЙ, НЕРИТМІ́ЧНИЙ, АРИТМІ́ЧНИЙ (нерівномірний протягом усієї дії, всього часу). Нерівномірне освітлення поверхні; Нерівномірний розвиток економіки країни; Від нерівного світла тіні на стінах тремтіли (М. Коцюбинський); Неритмічна робота транспорту; Аритмічна діяльність серця. — Пор. нерегуля́рний.

ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Поет зробив поривчастий рух, але вона спинила його, хитнувши головою (Леся Українка); Шуміли, відчуваючи весну, тополі, і щось радісне й животрепетне вчувалося в тому поривному гойданні безлистого гілля (І. Цюпа); Промовлена вона (фраза) була з таким щирим переконанням, з таким болем, з таким електризуючим поглядом, з таким тремтяче поривистим жестом, що після неї ми хвилини дві-три сиділи, як загіпнотизовані (Леся Українка); Бородатий змовк, рвучким рухом обтер спітніле чоло (Д. Бедзик); Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона (М. Коцюбинський); Твій крупний план — неспинена і рвійна Хурделиця краси, аж пломінь по кістках (М. Вінграновський); Вікном долітали ще здалека уривані тони музики (О. Кобилянська); Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка). — Пор. 2. нерво́вий.