1. Словник української мови в 11 томах

нерівний

НЕРІ́ВНИЙ¹, а, е. Неоднаковий з ким-, чим-небудь щодо розміру, величини, умов і т. ін.

Велика, пишна, прибрана як до оргії світлиця, аркою переділена на дві нерівні частини (Л. Укр., III, 1952, 447);

Нерівні були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю ніч проти восьми (Тич., II, 1947, 236);

// У якому беруть участь неоднакові у певному відношенні сторони, сили і т. ін.

Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу (Ю. Янов., II, 1954, 119);

Жменька бійців берегової застави готувалась до нерівного бою (Гончар, II, 1959, 272).

НЕРІ́ВНИЙ², а, е.

1. Який має підвищення, виступ, западину, загин (про поверхню чого-небудь).

Шкільна кімната була немощена, з нерівною долівкою (Л. Укр., III, 1952, 572);

Місцевість поблизу нашого дому була нерівна (Сміл., Сашко, 1954, 14);

Машина рушила, гойдаючись на нерівному брукові (Жур., Звич. турботи, 1960, 3).

2. Розміщений, спрямований не по прямій лінії; кривий.

Нерівна чорна лінія валки [саней].. наближається до вершників (Стельмах, І, 1962, 45);

Він проглядав нерівні, на склографі надруковані рядки і тихо усміхався (Собко, Серце, 1952, 53).

3. Неоднаково, нерівномірно розподілений у своїй дії, у своєму протіканні і т. ін.; переривчастий.

Від нерівного світла тіні на стінах тремтіли (Коцюб., І, 1955, 30);

Раптом повітря наповнилося нерівним виючим гудінням літаків (Багмут, Записки.., 1961, 19);

— Марку! Ти вже не спиш? — запитала Уляна, зачувши нерівне дихання його грудей (Чорн., Потік.., 1956, 53).

4. перен. Не завжди постійний, стійкий, врівноважений у своїх поглядах, поведінці і т. ін.

— Ти пробач мені.., Я з тобою і нерівний і розкиданий (Еллан, І, 1958, 105);

// Власт. такій людині.

Залізняк добре знає свого друга, його поривчасту нерівну вдачу (Собко, Звич. життя, 1957, 204).

5. перен. Не завжди однаковий у вияві певних якостей, властивостей і т. ін.

Поезія Чумака — нерівна: ранні твори — здебільшого наслідування, невироблена техніка, нечітка ідеологія (Еллан, II, 1958, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерівний — нері́вний 1 прикметник неоднаковий; кривий; переривчастий; нестійкий нері́вний 2 прикметник який має виступи, загини Орфографічний словник української мови
  2. нерівний — 1. (- сили) неоднаковий; 2. (ряд) кривий, (рельєф) перетятий, (шлях) кривулястий, зиґзаґуватий; (подих) нерівномірний, переривчастий; (характер) мінливий, неврівноважений, непостійний, несталий. Словник синонімів Караванського
  3. нерівний — див. кривий; шершавий Словник синонімів Вусика
  4. нерівний — [неир’іўнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. нерівний — I -а, -е. Неоднаковий з ким-, чим-небудь щодо розміру, величини, умов і т. ін. || У якому беруть участь неоднакові у певному відношенні сторони, сили і т. ін. II -а, -е. 1》 Який має підвищення, виступ, западину, загин (про поверхню чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нерівний — НЕРІ́ВНИЙ¹, а, е. 1. Неоднаковий з ким-, чим-небудь щодо розміру, величини, умов і т. ін. Велика, пишна, прибрана як до оргії світлиця, аркою переділена на дві нерівні частини (Леся Українка); Нерівні були сили... Словник української мови у 20 томах
  7. нерівний — КРИВИ́Й прикм. (розміщений, спрямований не по прямій лінії), НЕРІ́ВНИЙ, КО́СИЙ, ВИ́КРИВЛЕНИЙ (який став нерівним); ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (асиметричний); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм. (скривлений у багатьох місцях). У чорній було вогко і темно. Словник синонімів української мови
  8. нерівний — Нерівний, -а, -е Неравный. Словник української мови Грінченка