оббирати

ВИБИРА́ТИ кого ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка (призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов'язків), ОБИРА́ТИ, ОББИРА́ТИ заст. — Док.: ви́брати, обра́ти, обібра́ти. Одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко); Степан був активістом, його якось навіть обрали до місцевкому профспілки (В. Кучер); Клима обібрали в волості за голову (І. Нечуй-Левицький).

ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О. Гончар); Яблуні в саду.. Жінки знімають урожай (А. Головко); Прийшла осінь.., хліб прибрали, звозили (Панас Мирний); Терен обриває (дівчина) (Я. Щоголів); Оббирають (дівчата) запашні терпкі кетяги (хмелю) (В. Кучер); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку — купатися, брати гриби та ягоди (С. Васильченко).

ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ (ОГОЛИ́ТИ) розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ (ОЧУХРА́ТИ) розм., рідко. — Недок.: оббира́ти, обкрада́ти (обікрада́ти), грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти (ого́лювати) (оголя́ти), обчу́хрувати (очу́хрувати). Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); — Хто ж вони, вуйку, скажи? — Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні (татари) та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх (панотчиків) обчистив (граючи в карти), то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, — Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав (Гвільєльміно), чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє (ченець).., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); (Петро:) Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). — Пор. 1. обікра́сти.

ОБІКРА́СТИ (украсти багато чого у кого-небудь, де-небудь), ОБІБРА́ТИ, ОБЧИ́СТИТИ (ОЧИ́СТИТИ) розм., ВИ́ЧИСТИТИ підсил. розм.; ПОГРАБУВА́ТИ підсил. (про досить велику крадіжку). — Недок.: обкрада́ти (обікрадати), оббира́ти, обчища́ти (очища́ти) (очи́щувати), вичища́ти. Пані стрічає її лихими словами: — Що, — каже, — згодувала собі синка злодія! Обікрав твій Семенко панича! (Марко Вовчок); Чоловік огрядний, у синій суконній чумарці, в чорній шапці, сказав..: — Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (А. Головко); Тарас Боровець вправлявся по лінії злодійства. Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору — було його звичним заняттям (Ю. Мельничук); На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв (В. Гжицький); (Ївга:) Щось-то казав (Тимоха), що й батькову скриню вичистив.. та і втік від нього (Г. Квітка-Основ'яненко); До нашої кімнати зайшло двоє людей з ліхтарем. — На кого маєте підозріння? — запитав один, розкладаючи папери. — Нас, очевидячки, хотіли пограбувати, та щось перешкодило (Ю. Яновський). — Пор. 1. грабува́ти, 1. обібра́ти.

ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ (ОЧИ́ЩУВАТИ рідше), ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). — Док.: почи́стити, обчи́стити, очи́стити, облупи́ти, обтереби́ти, обібра́ти. Уляна чистила картоплю, все ще надіючись на допомогу невістки (Григорій Тютюнник); Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний); "Кумпан" сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою, хукаючи на пальці, обчищав з мундирів щойно зварену картоплю (П. Загребельний); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський); Картопля була в лушпинні, її треба було теребити (І. Франко); Фросина мовчить. Оббирає бараболю на завтра (Є. Гуцало).