облущений
ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ОБКОЛУ́ПАНИЙ рідше, ОБЛУ́ПАНИЙ діал. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (О. Гончар); Весняне сонце.. проривалося крізь ґрати й золотило брудні, обдерті стіни похмурої камери (С. Васильченко); На протилежнім боці вигону обшарпана стояла школа (Я. Качура); На замазаній стіні.. місцями червоніла цегла з-під обколупаної глини (І. Нечуй-Левицький); З таким напруженням зазирав (Панько) до сіней, що видів кожду жовтаву пляму на стіні від облупаного вапна (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облущений — облу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- облущений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до облущити. 2》 у знач. прикм. Який відпав, осипався дрібними частинками, шматками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облущений — ОБЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облу́щити. Мікробіологи вивели так звані нові раси мікроорганізмів, за допомогою яких можна одержувати бутиловий спирт не з борошна, а з облущених качанів кукурудзи (Веч. Київ, 28.І 1963, 2). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах
- облущений — ОБЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до облу́щити. Іноді якісь ноги заворушаться, підведеться якась .. сонна голова з облущеним від сонця носом та щоками, почухається і знову пірнає під рядно або свитку, підгорнувши під себе ноги (В. Словник української мови у 20 томах