1. Словник синонімів української мови

ображати

КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док.: скри́вдити, покри́вдити, оби́дити, зоби́дити, окри́вдити, обра́зити. — Мати кривдять жінку, а ви мене, — сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Що ж він тебе — обижає? — питаю. — Може, б'є? — Ні, не б'є, не обижає — тільки не любить (Марко Вовчок); — Ви Твердохліба не зобиджайте, йому і так не солодко (І. Цюпа); Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Словник Б. Грінченка); Вороги окривджують голоту, Та й свої торгують нею радо... (М. Старицький); — Я з мужика вийшов і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати (Григорій Тютюнник).

ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ рідше) (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИ розм., ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) із сл. самолюбство, КУСА́ТИ розм., КУСА́ТИСЯ розм., КРИ́ВДИТИ рідше, УЩЕМЛЯ́ТИ (ВЩЕМЛЯ́ТИ) рідше. — Док.: обра́зити, ура́зити (вра́зити), зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити (вда́рити), укуси́ти (вкуси́ти), скри́вдити, ущеми́ти (вщеми́ти). Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); (Олекса:) Злодій! Юда! Іди геть, не тривож гірш мого серця!! (Сербин:) Панове! Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить — вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль — недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені (Чіпко): тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); — Так ви гадаєте, що вона жінка свята? — з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); (Тетяна:) Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив (батько), що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ображати — (зневажливим словом чи вчинком) принижувати, зневажати, зачіпати когось, вражати, розм. (морально) кривдити// вражати словом, зачіпати за живе, зачіпати честь, ятрити душу, краяти душу. Словник синонімів Полюги
  2. ображати — обража́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. ображати — (словом) колоти, завдавати образи, с. плювати в душу, (стало) допікати, дошкуляти; (ділом) кривдити, чинити кривду; Р. бентежити, дратувати; р. ображувати; п-к -АЮЧИЙ, що ображає, звиклий ображати, здатний образити, з образою на устах, сповнений образи, образливий для кого. Словник синонімів Караванського
  4. ображати — див. ганьбити; лаяти Словник синонімів Вусика
  5. ображати — -аю, -аєш і рідко ображувати, -ую, -уєш, недок., образити, -ажу, -азиш, док., перех. 1》 Зневажливим висловлюванням, негарним вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми. || Зачіпати чиїсь почуття, неприємно вражати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ображати — ОБРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, док., перех. 1. Зневажливим висловлюванням, негарним вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми. Словник української мови в 11 томах
  7. ображати — ОБРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, док., кого. 1. Зневажливим висловлюванням, недобрим вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми. Словник української мови у 20 томах
  8. ображати — Обража́ти, -жа́ю, -жа́єш; обра́зити, -ра́жу, -ра́зиш, -ра́зять; не обра́зь, -ра́зьмо, -ра́зьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ображати — Обража́ти, -жа́ю, -єш сов. в. образити, -жу, -зиш, гл. Оскорблять, оскорбить. Сли-м кого образив, то перепрашаю. Гол. III. 509. Словник української мови Грінченка