обходити

ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм., ОБМИВА́ТИ розм., ПРИМО́ЧУВАТИ розм. (з уживанням алкогольних напоїв). — Док.: відзна́чи́ти, відсвяткува́ти, провести́, вшанува́ти (ушанува́ти), ознаменува́ти, спра́вити, окропи́ти, обми́ти, примочи́ти. Колектив Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченка відзначив (у 1968 р.) 100-річчя існування театру (з журналу); Святкувати закінчення навчального року; — Он, свято йде.., чим його стрічати, як його проводити?.. (Панас Мирний); Ознаменувати свято проголошення Державної незалежності України; Я цього року свої іменини дуже тихо справляла (Леся Українка); (Молодь) гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (В. Стефаник); Окропити повернення; В хаті цієї ночі.. офіцери обмивали чин (О. Гончар).

ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ розм., ПРИГЛЯДА́ТИ за ким-чим, розм., ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ за ким-чим, розм., ДАВА́ТИ ПОРЯ́ДОК (ПОДАВА́ТИ ЛАД) чому, де, розм., ДОЗИРА́ТИ кого, що, діал., КУКО́БИТИ кого, що, діал., ПА́ЗИТИ кого, що, діал., ПА́ЗАТИ кого, що, діал., ПАЗУВА́ТИ кого, що, діал.; ХОДИ́ТИ за ким-чим, коло (біля) кого-чого, ПО́РАТИ кого, що, ПО́РАТИСЯ коло (біля) кого-чого, ТУ́ПАТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУ́ПЦЯТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ коло (біля) кого-чого, розм., ОБХО́ДИТИ кого, що, розм. (забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь); НЯ́НЬЧИТИ кого, НЯ́НЬЧИТИСЯ з ким, ТІ́ШИТИ кого, ТІ́ШИТИСЯ з ким, ПА́НЬКАТИ кого, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким, коло (біля) кого, розм. (дітей); ОБМИВА́ТИ кого, розм., ОБПИРА́ТИ кого, розм., ОБПА́ТРЮВАТИ кого, діал. (тримати у чистоті). — Док.: догля́нути, допильнува́ти, догля́діти (догле́діти), угле́діти (вгле́діти), угля́діти (вгля́діти) рідше допантрува́ти, назирну́ти, припильнува́ти, пригля́нути, пригля́діти, пригле́діти, да́ти поря́док (лад), дозрі́ти, ви́няньчити. В жінок діла не менше, як в чоловіків; їм треба і спекти, і зварити, і на поле до роботи ходити, і хати доглядати, ще й дітей глядіти ... (І. Нечуй-Левицький); Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було в порядку — і в колодязі, і біля колодязя (О. Гончар); Трактор пройшов власною ходою шлях відступу за Волгу, коли ніяк було слідкувати за режимом роботи й профілактикою (Ю. Яновський); Матір поважав (син), а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок); Я мушу на кватирі всього допильнувати, за всім доглянути (І. Франко); — Дуже я вас, дядьку Григоре, проситиму: наглядайте за нею. Без мужичих рук — хата валиться (Григорій Тютюнник); Швидко нас знову з кухні забрали: матір дивитися за дробиною, й мене з нею (Панас Мирний); Всяким він був — ви це знаєте. Гнізда свого не пантрував, чарка його часто водила (В. Яворівський); Ой, Морозе, друже, Мій названий брате! Назирай орлиним оком Сирітськую хату (П. Куліш); Супроводив (Олексій Кирилович) академіка з Сімферополя до Москви, помагав з речами, припильнував, щоб у Карналя було все необхідне для подорожі(П. Загребельний); Невістка за ним приглядає, завжди перелатаний, перепраний... (К. Гордієнко); Стара мати всьому порядок дає в хаті: й прибере, й догляне, й вечеряти наварить (І. Нечуй-Левицький); Діти малі, треба їм лад дати (М. Коцюбинський); Ой піду я на Поділля, мамо, мамунцуню, Аби-сьте ми дозирали мою Марисуню (коломийка); Зовсім знемігся (батько) на силах: не мав снаги й себе самого кукобити (Ганна Барвінок); — А тебе ж хто сюди кликав? Сиди дома та пазь роботу! (Лесь Мартович); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (М. Коцюбинський); — Спасибі, Грицю, що поміг нам, що худобу доглядав, по-чесному, як біля свого, ходив (М. Стельмах); Влітку порала (Ольга) город, мала невеличке господарство (П. Кочура); — У війську я два роки порався біля вівчарок (В. Дрозд); Улітку коло саду й коло пасіки тупцює (Семен Денисович) (Б. Грінченко); — А ви б не найнялися мою корову обходити, га? Один буде гнати її в поле, а другий тим часом — стайню вичищати (казка); Няньчить (ненька) її й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський); Максим клопотався над кулеметом. — Бач, няньчиться, мов з дитиною (Є. Куртяк); — Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись (М. Хвильовий); Обмива (мати дітей), обпатрює, зодяга і ніколи ж то не втомиться (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ми його будемо держати, годувати та обпирати, а він буде тут вередувати (І. Франко).

НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм.; ЛЕГКОВА́ЖИТИ що, чим (легковажно ставитися до чогось); ОБХО́ДИТИ що, ОБМИНА́ТИ що, ПЕРЕСТУПА́ТИ що, через що, підсил. (не враховувати чого-небудь, відмовлятися від чогось). — Док.: зне́хтувати, зігнорува́ти, знева́жити, погорди́ти, погордува́ти, злегкова́жити, обійти́, обмину́ти, переступи́ти. Дід Галактіон хоч і не рибалка, але його порадою в цій галузі не можна нехтувати (О. Донченко); (Смола:) Громадська робота вища за шкурні інтереси. Ігнорувати її нікому не дозволяється (І. Микитенко); Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині (О. Гончар); Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (І. Франко); Це не означає, що я злегковажив вашими порадами-думками (Я. Качура); — Просимо зайти прочитати листа.. Треба ж нам перевірити, чия тут правда. Листи трудящих обходити не можна (Я. Гримайло); — Ти забуваєш про дисципліну.. Ти.. не смієш переступати своїх обов'язків (О. Гуреїв).

ОБДІЛИ́ТИ (зовсім не дати чого-небудь при розподілі), ОБМИНУ́ТИ, ОБІЙТИ́, ПРОМИНУ́ТИ. — Недок.: обділя́ти, обмина́ти, обхо́дити, промина́ти. Поважні, урочисті ходили по межах: міряли. Урочисті й поважні — трудна робота, бо земля різна є. Є добра, є — ніщо. А треба ж "по-праведному", щоб же нікого не обидити, не обділити (А. Головко); Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала (І. Нечуй-Левицький); Він знав, що на стойбище привезли спирт, а чомусь не дають. Отже, боявся, щоб не обійшли його при дільбі (В. Гжицький); Казбек полковник роздає, Й мене не проминає (С. Воскрекасенко). — Пор. недода́ти.

ОБІЙТИ́ (пройти навколо кого-, чого-небудь), ОБІГНУ́ТИ, ОКРУЖЛЯ́ТИ діал. — Недок.: обхо́дити, обгина́ти, окружля́ти. Ми обійшли кругом верх Шевченкової гори (І. Нечуй-Левицький); — Де це я, думаю? Чи знову не в Чолбасах опинивсь, земну кулю з старою обігнув! (О. Гончар); Вона ще пленталась довкола хати... окружляла її, й звертала, й... раз у раз обтирала сльози (О. Кобилянська).

ОТОЧИ́ТИ (розташуватися навколо кого-, чого-небудь, щоб захопити когось, щось, напасти на кого-, що-небудь), ОБЛОЖИ́ТИ, ОБІЙТИ́, ОХОПИ́ТИ (ОБХОПИ́ТИ), БЛОКУВА́ТИ, СТИ́СНУТИ, ОБГОРНУ́ТИ (ОГОРНУ́ТИ), ОБЛЯГТИ́, ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ) розм., ОБСНУВА́ТИ розм., ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ) рідше, ОБСАДИ́ТИ діал.; ОБСКАКА́ТИ розм. (верхи); ОБСКО́ЧИТИ розм. (несподівано, швидко). — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідше обхо́дити, охо́плювати (обхо́плювати), блокува́ти, стиска́ти, сти́скувати, обгорта́ти (огорта́ти), обляга́ти, обступа́ти (оступа́ти), обсновувати, опада́ти (обпада́ти), обса́джувати, обска́кувати. Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків, але козаки самі оточили султанський флот, розбили його (З. Тулуб); Він (Богдан Хмельницький) розбив ущент польське військо під Жовтими Водами й Корсунем, а потім, після кількох битв, завдав йому нищівної поразки під Пилявцями і обложив Львів і Замостя (О. Довженко); Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти.. дім відразу (І. Франко); Вже й не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (А. Хижняк); Хмельницький почав стягувати війська до Києва, щоб блокувати тут литовську армію (з науково-популярної літератури); Загальновійськові з'єднання при хорошому сприянні артилерії та авіації завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога і поступово стискали його (з газети); Кривоносові козаки обгорнули місто (І. Нечуй-Левицький); Але тут, за горбом, у селі, Ціла зграя турецька була, З трьох боків наш загін облягла (П. Воронько); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевченко); (Економ:) У ліс його (У. Кармелюка) не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах — сторожа (С. Васильченко); Опали вас вороги І хочуть позбавити щасливого існування (В. Стус); Частина відділу (червоних) обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Мирослав Ірчан); Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх з усіх боків.. й починали грабувати (П. Панч); Кінна сторожа враз обскочила вершників з усіх боків (П. Загребельний).

ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ) (звертати з прямого шляху, напрямку, рухатися стороною, минаючи кого-, що-небудь), ОБГИНА́ТИ (ОГИНА́ТИ), ОБХО́ДИТИ, ОБ'ЇЖДЖАТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ОББІГА́ТИ (біжучи); ОБЛІТА́ТИ (летячи); ПОМИНА́ТИ розм., ОБТІКА́ТИ рідше, ВИМИНА́ТИ діал. — Док.: обмину́ти (омину́ти), обігну́ти, обійти́, об'ї́хати, оббі́гти, облеті́ти, помину́ти, обтекти́, ви́минути. Тихозоров з Черняєвою продиралися крізь хащі,.. обминали дикі плантації лісових кущів (О. Донченко); Оминаючи людей, Терентій виїжджає на гінні дороги (М. Стельмах); І знову їхали (Вітя і Марія) праворуч, огинали якесь озеро, заросле очеретами та кугою (І. Ле); На сонячній стороні рів уже висох так, що не треба його обходити подалеку (П. Козланюк); Довго і марудно доводилося (Косінському) об'їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то зліва, то справа (Д.Ткач); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт зник уже. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко); — Карпе! Держи-бо цабе! — крикнув батько на сина. — Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши (В. Кучер); Де були при сіні люди, там я їх виминав, ховаючись поза копиці (І. Франко). — Пор. 1. мина́ти.

ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про чутки, відомості тощо — ставати приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИСЯ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРИХО́ДИТИ, РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ розм., КРУЖЛЯ́ТИ розм., ЛІТА́ТИ розм., ШУГА́ТИ розм., ГРИМІ́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., РОСТИ́ розм.; ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (повільно); ХОДИ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ, ПЕРЕНО́СИТИСЯ, ОБХО́ДИТИ кого, що, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (від одного до одного, через покоління тощо). — Док.: поши́ритися, розповсю́дитися, розійти́ся, піти́, прийти́, рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розкоти́тися, розбі́гтися, поповзти́, розповзти́ся, просочи́тися, пройти́, переда́тися, перенести́ся, обійти́, прокоти́тися. На заводі почала поширюватися чутка: мовляв, і перші два досліди, а третій і поготів, заздалегідь були приречені на провал (Ю. Шовкопляс); Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Панас Мирний); Чутки розходяться, мов кола на воді (О. Левада); У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Л. Глібов); Приходили вісті й про геройство Марусяка, про деталі його нападів (Г. Хоткевич); Швидко, як по радіо, розноситься звістка про невдачу (В. Собко); Швидко, як вихор, по містечку пронеслася чутка, що з степу наступає якась армія (Л. Дмитерко); Росла (вість), ширилась, як лавина, розтікалась поїздами, поштою, по воді і по суші (П. Колесник); Про наші місця розкотилася слава, Спитай і почуєш у відповідь скрізь, Що кращого міста нема, як Полтава, Де я народився і змалечку ріс (Л. Первомайський); Востатнє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Марко Вовчок); Про дійсну суму "відступного" так і не дізнався ніхто.. По містечку кружляли різні чутки з приводу цієї суми (Ірина Вільде); Він нічого не боявся і пропускав поза увагу всі ті чутки, які так настирливо літали по селах та хуторах, а вони між тим ширилися, одна від одної страшніші (Григорій Тютюнник); По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників (Г. Епік); Ксеня Дзвінка з завмиранням серця стежила за походами Довбуша. Його слава гриміла по всьому Покутті (В. Гжицький); Чутка пішла гуляти по вулицях, ніщо не могло її спинити (А. Хижняк); Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М. Коцюбинський); Повзла чутка про скликання незабаром великого козацького кругу (Н. Рибак); Тим часом всіляко розповзався поголос. Заговорили серед робітників про те, що завод виробляє дуже небезпечну вибухову зброю (Н. Рибак); Освіжаючі й п'янкі, мов весняний вітер, ці звістки просочувалися в найглухіші куточки (В. Москалець); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (С. Васильченко); Ніяка недобра слава не проходила про неї (Г. Квітка-Основ'яненко); Дівчата тільки чули, як передавалися з уст в уста уривки речень, окремі слова (Д. Ткач); Десь в далекім Гіндустані рождалися (оповідання) перед віками, тисячі літ переносилися з уст в уста, з грудей в груди — аж поки не дісталися сюди, в цю щілину межи гір (Г. Хоткевич); Звісно, може, і брехали люди, — чутка-утка поки обійде цілий край — десять раз вилиняє, переміниться (Панас Мирний).

СТОСУВА́ТИСЯ кого, чого, до кого-чого (мати відношення до кого-, чого-небудь, бути пов'язаним з кимсь, чимсь), ТОРКА́ТИСЯ кого, чого, ОБХО́ДИТИ кого, ЧІПА́ТИ кого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до кого-чого. Богдан стояв осторонь і робив вигляд, ніби його зовсім не стосується вся гра (Ю. Яновський); — Телеграма! Виключної ваги!.. І оскільки зміст її якнайближче торкається питання нашої повістки денної, я не можу не оголосити її зборам (А. Головко); — Най тепер тебе ніщо не обходить, ти лиш собі дбай за громадою (Лесь Мартович); — А новина й тебе одним краєм чіпає (М. Стельмах); "Козак" у піснях XVI-XVII ст. — слово досить часте і вживається не тільки в значенні військовому, а прикладається взагалі до молодого відважного хлопця (з журналу).

УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ (ОМИНАТИ), ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. — Док.: уни́кнути, обмину́ти (оминути), обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала (Гафійка) батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів'я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів'я); — Я не Горпина, що всім (людям) мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). — Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.

ОБХОДИ́ТИ (ходячи де-небудь, побувати скрізь, у багатьох місцях), ОБІЙТИ́, ВИ́ХОДИТИ, СХОДИ́ТИ, ОБМІ́РЯТИ розм., ЗМІ́РЯТИ розм., ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБНИКА́ТИ розм., ОБМІ́РИТИ рідше, ІСХОДИ́ТИ заст. Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Чорнобривець); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Качура); Він увесь світ виходив: був у Чорноморії, у Глухові, за Києвом був... (О. Стороженко); — Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знов додому повертаємось? (О. Гончар); Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті (дністровські) степи вздовж і впоперек (І. Нечуй-Левицький); Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (А. Хижняк); Тимко із Марком обникали весь хутір, але квартири не знайшли (Григорій Тютюнник); Ой пішла Лисичка їстоньки шукати, Ісходила гори, злазила потоки, Не знайшла нічого — злипаються боки (І. Франко).