обід

ОБВІД (лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь), ОБВІ́ДКА, О́БІД. Чорний обвід коло очий (очей) ще більше почорнів (В. Стефаник); Байдуже, якії в картині обводи, Аби мальовання майстерне (В. Самійленко); Ярослава.. глянула на нього росяно-сірими, з чорною обвідкою очима (В. Минко); Рана завдавала Сагайдачному чимало страждань.. Вона ятрилася і палала в широкому темно-червоному ободі (З. Тулуб).

ОБРУ́Ч (зігнута кільцем металева, дерев'яна і т. ін. смуга, штаба), О́БІД, ПОКОТЬО́ЛО (іграшка у вигляді такого обруча). Виноградарі ладнають Обручі на бочки винні (М. Нагнибіда); Серед хати біля кобилиці дід.. стругав обід (П. Панч).

ПО́ЛУДЕНЬ (дванадцята година дня; середина дня), ПІ́ВДЕНЬ, ОБІ́Д (ОБІ́ДИ) розм., ПОЛУ́ДНЕ (ПОЛУ́ДНЄ) діал. Під полудень на горизонті знялась курява (Я. Качура); День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий, а як звернуло з півдня, став якийсь білий, наче срібний (І. Нечуй-Левицький); У обід знову Грицько суне (Панас Мирний); Падає з дерев пожовкле листя, День уже в обіди догорів (Є. Плужник); Полудне — спочивати ляг Мужик при втомлених волах (І. Франко); В полуднє приїхав старшина. Він звелів покликати Гната та Олександру (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обід — Обід ( = сніданок, 63 і 143) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. обід — о́бід іменник чоловічого роду колеса тощо обі́д іменник чоловічого роду споживання страви Орфографічний словник української мови
  3. обід — див. ТРАПЕЗА; (міра часу) полудень, обідня пора; (на праці) обідня перерва <�павза>; обідець. Словник синонімів Караванського
  4. обід — [оуб’ід] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. обід — I `обідобода, ч. 1》 Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. || Зовнішня частина круглого або циліндричного предмета. || Обруч, залізне кільце, що його набивають для скріплення круглого або циліндричного предмета; рихва. 2》 Те саме, що обвід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обід — О́БІД, о́бода, ч. 1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. Довгий німецький віз із шинами на ободах рушив з двору (І. Нечуй-Левицький); Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають .. набивати затягнений обруч на обід (І. Словник української мови у 20 томах
  7. обід — Дякую вам за обід, ідо наївся дармоїд. Жартом подяка за обід близьким приятелям. Дякувать Богу святому, ідо дали їсти пустому. Значіння, що й попереднє. Зійшлося сім бід, на один обід. Коли нараз прийшло кілька нещасть. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. обід — О́бід, о́бода; ободи́, -ді́в обі́д, обі́ду, -дові; обі́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обід — О́БІД, о́бода, ч. 1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. Довгий німецький віз із шинами на ободах рушив з двору (Н.-Лев., II, 1956, 225); Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають.. Словник української мови в 11 томах
  10. обід — Обід, о́боду м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. ум. обідець. --------------- Обід, -ду м. 1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. становити обід. Устраивать поминальный обѣдъ. 2) мн. обіди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Словник української мови Грінченка