отруйний

ОТРУ́ЙНИЙ (який є отрутою, має в собі, виділяє отруту), ОТРУ́ЙЛИВИЙ, ОТРУ́ТНИЙ рідко, ЯДОВИТИЙ, ЯДУ́ЧИЙ рідко, ТРУ́ЙНИЙ діал.; ТОКСИ́ЧНИЙ спец. (який є токсином, містить токсин). Вуж не отруйний, не страшний нітрохи, Корисний навіть (М. Рильський); Скільки ж він там в окопі пробув — газів отруйливих наковтавсь (О. Гончар); Збирали вони.. колекції метеликів, жуків, сколопендр, навіть отрутних тарантулів (З. Тулуб); Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий (Л. Забашта); Кругом болото — грузьке, широке, Труйне повітря вдихають груди (П. Грабовський); В нашій країні значно розвинулись дослідження мікроскопічних токсичних грибів та викликаних ними отруєнь сільськогосподарських тварин і людей (з журналу).

ШКІДЛИ́ВИЙ (який шкодить комусь, чомусь, перев. здоров'ю, погано впливає на когось, щось), НЕЗДОРО́ВИЙ, ЗЛІ́СНИЙ, ВАДЛИ́ВИЙ, ВАДКИ́Й рідше, ПОГА́НИЙ розм., ЗЛИЙ розм., ШКОДЛИ́ВИЙ розм., ОТРУ́ЙНИЙ розм., ТЛІ́ННИЙ книжн. Горький все намовляє мене іти туди (на гору) на ніч, щоб стріти там схід сонця, але я зрікаюсь, бо не спати ніч уважаю шкідливим (М. Коцюбинський); Тут з'являється ангел-утішитель і випроваджує нещасних з темного завулка, з нездорового повітря на свіжий, ясний світ Божий (Н. Кобринська); У рисовому господарстві дуже злісними бур'янами є просянки (з журналу); В багатьох (криницях) вода з точки зору медицини погана (з газети); (Любов:) Бути щасливою самій і дати щастя іншому, що ж тут злого? (Леся Українка); Ще єсть погорджені у племені грибів: Ніхто ніколи їх не смажив і не їв, Одні бо не смачні, а другі ще й шкодливі (переклад М. Рильського); Та пісня має у собі щось отруйне (М. Коцюбинський); Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий (П. Тичина). — Пор. згу́бний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отруйний — (який містить отруту) отруйли-вий; діал. ядовитий, книжн. токсичний. Словник синонімів Полюги
  2. отруйний — отру́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. отруйний — ОТРУЙЛИВИЙ, (газ) токсичний; (дим) ядучий, їдкий; (- слова) злісний, ненависний; (язик) ущипливий, гадючий; отрутний. Словник синонімів Караванського
  4. отруйний — Отруйливий, отрутний Фразеологічні синоніми: отруйна змія; отруйна комаха; отруйна рослина; отруйне дихання; отруйні гази; отруйні гриби; отруйні речовини Словник синонімів Вусика
  5. отруйний — [оутруйнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. отруйний — -а, -е. 1》 Який є отрутою; який викликає отруєння. || Який має в собі отруту; здатний викликати отруєння. || Який шкідливо діє на здоров'я людини. || перен. Який згубно діє на кого-, що-небудь; шкідливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. отруйний — ОТРУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який є отрутою; який викликає отруєння. Синильна кислота надзвичайно отруйна (з наук. літ.); Рідкий фтороводень – дуже агресивний і отруйний (з навч. літ.); // Який має в собі отруту; здатний викликати отруєння. Словник української мови у 20 томах
  8. отруйний — Отру́тний і отру́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. отруйний — ОТРУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який є отрутою; який викликає отруєння. Синильна кислота надзвичайно отруйна (Колг. Укр., 9, 1957, 38); // Який має в собі отруту; здатний викликати отруєння. По їх [каміння] голих випнутих боках.. Словник української мови в 11 томах