пафос

ЗА́ПАЛ (стан душевного збудження, жадоба діяльності), ПАЛ, ЕНЕ́РГІЯ, ЗАВЗЯ́ТТЯ, ЗАХО́ПЛЕННЯ, ПІДНЕ́СЕННЯ, ПІДНЕ́СЕНІСТЬ, ПІДЙО́М рідше, НАСНА́ГА, ЕНТУЗІА́ЗМ, ПА́ФОС, ЗА́ХВАТ підсил., АЗА́РТ підсил., ЖАР підсил., О́ПАЛ рідко; ПОРИ́В (раптовий, бурхливий). З молодим запалом, який з'являється в людей на початку нової цікавої роботи, взялася Віра до організації своєї служби (В. Собко); Працював він сьогодні з таким завзяттям, наче хотів у важкій праці знайти розраду своїм думкам і тривогам (О. Донченко); Шевченко працював з захопленням.. Радість творчого зльоту здіймалася в грудях (З. Тулуб); Важко було встояти проти такого загального піднесення й творчої радості (І. Кириленко); Ті студії і літоб'єднання, які працюють з творчою наснагою, стають надійним резервом великої літератури (В. Козаченко); — Літак той був моєї конструкції. Працював над ним дні і ночі, з пристрастю, з ентузіазмом (О. Донченко); Робітники.. пригасили Хомин захват, розповівши суть справи (О. Гончар); Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким тут працювала слобідська молодь, лютила Шумейка (А. Шиян); Гапка.. бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила (Марко Вовчок); Давно вже він не відчував такої бадьорості, таких творчих поривів (Л. Дмитерко). — Пор. 1. захо́плення, збу́дження, 1. натхне́ння.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пафос — па́фос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пафос — [пафос] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  3. пафос — -у, ч. 1》 Почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. || Ентузіазм, запал, викликані якоюсь ідеєю, подією тощо. || Зовнішній вияв такого почуття. 2》 чого. Сутність, основна ідея, спрямованість, висловлена з піднесеністю, натхненням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пафос — див. патос Словник чужослів Павло Штепа
  5. пафос — ПА́ФОС, у, ч. 1. Почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. Говорючий о. Артемій балакав без упину, але якось механічно, без звичайної в його енергії, без пафосу (І. Нечуй-Левицький); Пафос, ентузіазм кипів у цій людині, сповнював її вщерть (О. Словник української мови у 20 томах
  6. пафос — па́фос (від грец. πάθος – почуття, пристрасть) натхнення, піднесеність, ентузіазм, запал, викликані якоюсь ідеєю, подією тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пафос — ПА́ФОС, у, ч. 1. Почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. Говорючий о. Артемій балакав без упину, але якось механічно, без звичайної в його енергії, без пафосу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах