1. Словник синонімів української мови

пахтіти

I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах). Повітря відгонить гнилим листям і болотом (Ірина Вільде); Гнат тримав її під руки й дивився, як у неї на плечах розсипалося волосся, звисало в повітрі і віддавало запахом весняних квітів (С. Чорнобривець); Суп пахтів димом (П. Загребельний); — Зайшов у таке місце, де вода була дуже масна, наче сіркою від неї тхнуло (О. Донченко); — Чого ж се воно (борошно) чорне?.. Бач же й димом припахає (Панас Мирний); Від нього так і перло карболкою (Григорій Тютюнник). — Пор. I. па́хнути.

ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИ розм., ПАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ДУШІ́ТИ розм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ розм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом). Букети нагідок, красолі, чорнобривців стояли в кухликах на розчинених вікнах. Вони духмяніли на всю вулицю, але ще більше пахнув любисток, яким посипали долівку (П. Панч); Ти чуєш, як пахтить земля!.. (В. Сосюра); Дурманно пахкотить полин (В. Козаченко); Оце заслухалась солов'їв да любисточку ввірвала — у голови положу, щоб душіло (Ганна Барвінок); Отрутою пашать нічні квітки (М. Старицький); Тихе озеро незриме Віє духом трав'яним (М. Рильський); З дворища, обнесеного високим парканом, повівало гострим, гнилим запахом жому (Григорій Тютюнник). — Пор. I. відго́нити, I. смерді́ти.

ПИ́ХКАТИ чим, що, з чого і без додатка (випускати дим при курінні), ПА́ХКАТИ, ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше, ПАХТІ́ТИ рідше. — Док.: пи́хнути, пихону́ти підсил. па́хнути, па́хкнути. Капітан, сердито пихкаючи люлькою, заходив по каюті (П. Панч); Пихкає дід Лісовик свою люльку (П. Козланюк); Поважні хаджі.. смачно пахкали з люльок (М. Коцюбинський); Сидять над Прутом чумаки, Пихтять із люльок, кашу варять (І. Нехода); Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (М. Чабанівський); Реут довго мовчав, пахтів димом, зривав з цигарки смужки довгого паперу (М. Рудь).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пахтіти — пахті́ти 1 дієслово недоконаного виду пахнути розм. пахті́ти 2 дієслово недоконаного виду пахкати рідко Орфографічний словник української мови
  2. пахтіти — 1. ПАХНУТИ; 2. (люлькою) пахкати. Словник синонімів Караванського
  3. пахтіти — див. пахнути Словник синонімів Вусика
  4. пахтіти — I -тить, недок., розм. 1》 Те саме, що пахнути. || безос. 2》 Відгонити, віддавати чим-небудь. II -хчу, -хтиш, недок., розм., рідко. Те саме, що пахкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пахтіти — ПАХТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм. 1. Те саме, що па́хнути. А Мишенятко під вербою Почуло, що м'ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Л. Глібов); Весна була як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (Остап Вишня); // безос. Словник української мови у 20 томах
  6. пахтіти — Пахті́ти, пахчу́, пахти́ш, -ти́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пахтіти — ПАХТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм. 1. Те саме, що па́хнути. А Мишенятко під вербою Почуло, що м’ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Гл., Вибр., 1951, 23); Весна була як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (Вишня, День.. Словник української мови в 11 томах
  8. пахтіти — Пахтіти, -хчу, -тиш гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб. Словник української мови Грінченка