1. Словник синонімів української мови

пащека

ПА́ЩА (рот звіра, риби, змії), ПАЩЕ́КА розм., ПА́СТКА діал. Подивився (Мишко) — грубий вовк з великою відкритою пащею на нього біжить (казка); Щука забилася, затрепетала хвостом, розкрила гострозубу пащеку (М. Стельмах); Краще вже бути тут, коло цього спокійного дядька, ніж потрапити в пастку акули (О. Іваненко).

РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Походжає (отаман) вздовж байдака. Гасне люлька в роті (Т. Шевченко); Розкривши бородату пащу, реве (дід) з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвоні (Григорій Тютюнник); (Степан:) Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі (М. Кропивницький); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко); (Кармелюк:) Ану, закрий свій писок, проклята відьмо..! (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пащека — паще́ка: пасть [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пащека — паще́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. пащека — див. рот Словник синонімів Вусика
  4. пащека — -и, ж., розм. Те саме, що паща. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пащека — ПАЩЕ́КА, и, ж., розм. Те саме, що па́ща. Помаленьку вона [щука] рознімає свою пащеку і випускає воду (І. Франко); Перед очима мигнула пащека вовкодава (М. Словник української мови у 20 томах
  6. пащека — паще́ка знев. рот (м, ср, ст)|| = брама ●а́би твоя паще́ка трі́сла як варе́ник (проклін) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пащека — роззявля́ти / роззя́вити паще́ку (пе́льку) на кого і без додатка, вульг. Кричати, лаючи кого-небудь, скаржачись на когось і т. ін. (Русаловський:) Чого ти так пащеку роззявив? Та нехай тобі заціпить! (І. Карпенко-Карий). Фразеологічний словник української мови
  8. пащека — Паще́ка, -ки, -ці; -ще́ки, -ще́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пащека — ПАЩЕ́КА, и, ж., розм. Те саме, що па́ща. Помаленьку вона [щука] рознімає свою пащеку і випускає воду (Фр., III, 1950, 331); Перед очима мигнула пащека вовкодава (Шер., В партиз. Словник української мови в 11 томах
  10. пащека — Пащека, -ки ж. 1) = паща. Мовчи лиш, а то кулаком так твою пащеку й заткну. Канев. у. 2) мн. Лицевыя скулы. Конст. у. Словник української мови Грінченка