перегинати
НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко — голову); ПЕРЕГИНА́ТИ підсил., ПЕРЕХИЛЯ́ТИ підсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет. (голову, обличчя, чоло); ОПУСКА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (голову). — Док.: нахили́ти, нагну́ти, схили́ти, перехня́бити діал. пригну́ти, зігну́ти, перегну́ти, перехили́ти, похили́ти, опусти́ти, прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); — Сонька? — перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); За хвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде (гусак) прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м'яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ'яненко); Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).
ПЕРЕБОРЩИ́ТИ розм. (перевищувати міру в чомусь), ПЕРЕСОЛИ́ТИ розм., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЕБРА́ТИ розм., ПЕРЕДА́ТИ розм., ПЕРЕБА́ВИТИ розм. рідше; ПЕРЕГНУ́ТИ розм. (припуститися перегину); ПЕРЕЙТИ́, ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ПЕРЕХОПИ́ТИ (із сл. край, межа тощо). — Недок.: перебо́рщувати, пересо́лювати, перепе́рчувати, перебира́ти, передава́ти, перебавля́ти, перегина́ти, перехо́дити, переступа́ти, перехо́плювати. Варка сама побачила, що переборщила, образивши завжди тиху, звичайну та приємну подругу (Л. Яновська); Мені здається, що Кайт трохи пересолив (П. Колесник); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); — О! — скрикнула вона й засміялася. — Це вже ви передали (Марко Вовчок); — Отак і з вами буде: покрутитеся трохи в селі і втечете. — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник); Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький); Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). — Пор. 1. перебі́льшувати.
Значення в інших словниках
- перегинати — перегина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перегинати — Згинати, гнути, (папір удвоє) перегортати; (коліна) згинати; П. надто старатися, впадати у крайність, брати через край, передавати куті меду, перегинати палицю, перетягати струну. Словник синонімів Караванського
- перегинати — -аю, -аєш, недок., перегнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Згинати що-небудь навпіл, під кутом, дугою і т. ін. 2》 Згинаючи, нахиляти (тулуб, спину, шию і т. ін.). || безос. Робити зігнутим, горбатим і т. ін. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перегинати — ПЕРЕГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Згинати що-небудь навпіл, під кутом, дугою і т. ін. При складанні аркуша паперу його перегинають і .. пригладжують аркуш по лінії згину (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- перегинати — перегина́ти / перегну́ти лі́нію яку, чию і без додатка. Будучи занадто ретельним, діяти неправильно, виявляючи надмірність, крайність у діях, вчинках і т. ін. — Треба вести себе так мудро, щоб .. не перегнути бригадирської лінії. Фразеологічний словник української мови
- перегинати — ПЕРЕГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Згинати що-небудь навпіл, під кутом, дугою і т. ін. При складанні аркуша паперу його перегинають і ..пригладжують аркуш по лінії згину (Гурток "Умілі руки..", 1955, 19). Словник української мови в 11 томах
- перегинати — Перегина́ти, -на́ю, -єш сов. в. перегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Перегибать, перегинать, перегнуть. Словник української мови Грінченка