перегукнутися
ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ (ПЕРЕГУКА́ТИСЯ рідше), ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ (СКЛИ́КУВАТИСЯ), ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов'їв). — Док.: перекликну́тися, перегукну́тися, згукну́тися. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); У лісі дзвінко перегукуються жовтобокі синиці (Ю. Збанацький); Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (І. Нечуй-Левицький); Скликаються в траві деркачі, ловлять намоклих коників (К. Гордієнко); Солов'ї, ці невтомні співці весни і кохання, задиристо перетьохкуються у вербах (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перегукнутися — перегукну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- перегукнутися — -нуся, -нешся, док. Однокр. до перегукуватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- перегукнутися — ПЕРЕГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до перегу́куватися 1. – А що, панове? Чи є ще порох у порохівницях? Чи не пощербилися шаблі?.. – перегукнувся Тарас з невеличкою купкою кіннотників (О. Словник української мови у 20 томах
- перегукнутися — ПЕРЕГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до перегу́куватися 1. — А що, панове? Чи є ще порох у порохівницях? Чи не пощербилися шаблі?.. — перегукнувся Тарас з невеличкою купкою кіннотників (Довж. Словник української мови в 11 томах
- перегукнутися — Перегукну́тися, -ну́ся, -не́шся гл. Перекликнуться. Словник української мови Грінченка