1. Словник синонімів української мови

перепочивати

ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. (на короткий час); ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ (лежачи, перев. після хвороби); ПІДНОЧО́ВУВАТИ (трохи спати вночі). — Док.: відпочи́ти, спочи́ти, спічну́ти діал. відди́хати, віддихну́ти, відітхну́ти, опочи́ти, перепочи́ти, передихну́ти, припочи́ти, відле́жатися, підночува́ти. Мисливці.. добре попоїли і лягли відпочити до вечора (З. Тулуб); На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко); Він теж привітався до неї, запитав, як їй відпочивалося (Л. Смілянський); Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою віддихати (О. Кобилянська); (Оленка:) Моя мати лягли опочивати та й кажуть: піди до Євфросини та погуляй трошки (І. Нечуй-Левицький); Раніше.. з кожним заходом на нову ручку по ньому розливалася втома,.. і тоді хвилю-дві він перепочивав (Григорій Тютюнник); Оповісник лиш мить передихав.. і знову розпочинав усю довгу фразу (І. Ле); Те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав (Лесь Мартович); Інколи, після репетиції.. він падав знесилений, щоб відлежатись, віддихатись (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепочивати — перепочива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перепочивати — див. ВІДПОЧИВАТИ, о. розгинати спину. Словник синонімів Караванського
  3. перепочивати — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
  4. перепочивати — -аю, -аєш, недок., перепочити, -ину, -инеш, док. Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перепочивати — ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док. Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. перепочивати — ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док. Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. перепочивати — Перепочива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. перепочи́ти, -чи́ну, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть немного. Так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити. Св. Л. 45. Перепочину, та й знов поїду. Словник української мови Грінченка