персональний
ОСОБИ́СТИЙ (який перебуває у розпорядженні, користуванні даної особи; який стосується окремої особи); ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ВЛАСНОРУ́ЧНИЙ (про підпис). Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар); Індивідуальна відповідальність за доручену справу; Персональна справа працівника; Персональний комп'ютер; Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка); В кінці (наукового листування я) ставив чорнилом свій особистий штамп, так званий власноручний підпис (В. Підмогильний). — Пор. вла́сний.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- персональний — персона́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- персональний — див. ОСОБИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
- персональний — [пеирсонал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- персональний — -а, -е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Персональний склад — склад осіб, що працюють в одній установі, на одному підприємстві і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- персональний — Особистий Словник чужослів Павло Штепа
- персональний — Персона́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- персональний — ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (І. Франко); Єдино правильним організаційним розв'язанням справи буде творення організації за принципом персонального підбору (В. Словник української мови у 20 томах
- персональний — персона́льний (лат. personalis) особистий; особовий. Словник іншомовних слів Мельничука
- персональний — ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (Фр. Словник української мови в 11 томах
- персональний — рос. персональный особистий, особовий. власний. Eкономічна енциклопедія