1. Словник української мови у 20 томах

персональний

ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е.

Який стосується певної, окремої особи, належить їй.

Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (І. Франко);

Єдино правильним організаційним розв'язанням справи буде творення організації за принципом персонального підбору (В. Еллан-Блакитний);

На персональній виставці в Канінському музеї декоративно-прикладного мистецтва в 1973 році було представлено понад 200 його [М. Мухи] робіт (з публіц. літ.);

– Скажи, навіщо тобі цей персональний “Москвич”? (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. персональний — персона́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. персональний — див. ОСОБИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. персональний — [пеирсонал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. персональний — -а, -е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Персональний склад — склад осіб, що працюють в одній установі, на одному підприємстві і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. персональний — Особистий Словник чужослів Павло Штепа
  6. персональний — Персона́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. персональний — персона́льний (лат. personalis) особистий; особовий. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. персональний — ОСОБИ́СТИЙ (який перебуває у розпорядженні, користуванні даної особи; який стосується окремої особи); ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ВЛАСНОРУ́ЧНИЙ (про підпис). Словник синонімів української мови
  9. персональний — ПЕРСОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який стосується певної, окремої особи, належить їй. Всі персональні справи взяв у свої руки сам намісник (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. персональний — рос. персональный особистий, особовий. власний. Eкономічна енциклопедія