писок

МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Головко); Собаки кинулись до воріт з одчайдушним гавчанням, пробували просунути заслинені червоні писки під хвіртку (І. Микитенко); На бігу Козаков метнув нищвний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар); Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з'єднувався з великим залізним кільцем, управленим бугаю в храпу (В. Кучер). — Пор. ри́ло.

ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗ розм., ФІЗІОНО́МІЯ розм., ФІ́ЗІЯ розм., ЛИК поет., заст., ПАРСУ́НА заст., МО́РДА вульг., РИ́ЛО вульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОК вульг., БУ́ДКА вульг., МАРМИ́ЗА вульг., МАРМУ́ЗА вульг., ТВАР ч. і ж., заст., вульг. — Їсти хочеш, і сім'я теж. Я нагодую! — Повернувся обличчям до гурту і звелів: — Мішок пшениці! (В. Барка); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (М. Коцюбинський); На широкім дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття (М. Стельмах); В його думках серед того крику і стогону.. знову виникав пишний образ з червоними калиновими устами, з палкими чорними очима (І. Нечуй-Левицький); При кожному слові він підскакував на стільці — і хутко повертав на всі боки голову з маленькою мавп'ячою фізіономією (Ю. Бедзик); Ілько Дзюнька має, на жаль, фізію таку, що ні людям показать, ні самому подивитись (Є. Гуцало); Як солодко було б, моя Психеє, лик Ясний твій созерцать (П. Куліш); Навіть зовнішньо Мостовики не різнилися поміж собою. Становище передавало в спадок і кров, і норов, і парсуну (П. Загребельний); Вигукнув (Прудивус) ще одне слово.. і дав різвому зальотникові в морду (О. Ільченко); Всякому своє рило мило (прислів'я); Він (економ) іде спокійненько, і його товста пика червоніє на сонці (Ю. Яновський); Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним, .. як закопаний у землю (М. Томчаній); Веселощі змилися з мармизи поліцая і вона затвердла, мов луб (М. Стельмах); — Ах ти цуценя погане! Що це ти написав? — накинувся й я тоді на Матвія. — За вухо його! — По мармузі! (Л. Яновська); — Я згоден, — заявив Макар Волосюта, виблискуючи повнокровною широкою твар'ю (І. Микитенко); Ой любив я дівчиноньку білявого твару (пісня).

РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Походжає (отаман) вздовж байдака. Гасне люлька в роті (Т. Шевченко); Розкривши бородату пащу, реве (дід) з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвоні (Григорій Тютюнник); (Степан:) Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі (М. Кропивницький); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко); (Кармелюк:) Ану, закрий свій писок, проклята відьмо..! (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писок — Писок [14, с. 257] – “рот” [СБГ, ІІ, с. 63]; [ІЦ-2009] Словник з творів Івана Франка
  2. писок — пи́сок іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. писок — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. писок — -ска, ч., розм. 1》 Те саме, що обличчя 1). || вульг.Потворне, бридке обличчя. 2》 Те саме, що морда 1). 3》 діал. Рот. || Губи тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. писок — Пи́сок, -ска; пи́ски, -сків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. писок — ПИ́СОК, ска, ч., розм. 1. Те саме, що обли́ччя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (П. Панч); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку... Словник української мови у 20 томах
  7. писок — пи́сок (писк) 1. обличчя (м, ср, ст): Я приступив до нього, стиснув його правицю, поцілував його три рази “в писок” і весело і бадьоро сказав: “Як почуваєш себе?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. писок — Мені так, якби хто у лице дав. Дуже застидався. Стало соромно. Не криви писки коло чужої миски. При чужім столі не перебирай, а їж те що дали. Ніхто нікому писка не заткав, та й не заткає. Мовчати нікого не присилуєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. писок — Рот (зневажливо) Словник застарілих та маловживаних слів
  10. писок — затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Фразеологічний словник української мови
  11. писок — ПИ́СОК, ска, ч., розм. 1. Те саме, що обли́ччя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв... Словник української мови в 11 томах
  12. писок — Писок, -ску м. 1) Лицо; морда. Чуб. І. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. І. 262. 2) Носокъ косы. см. коса 1. Шух. І. 169. 3) Мисокъ на рѣкѣ. Харьк. г. 4) качечі писки. раст. Alisma plantago. Вх. Пч. І. 8. Словник української мови Грінченка