1. Словник синонімів української мови

плюнути

ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. (при кашлі, прочищаючи горло). — Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути (чві́ркнути), цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути. Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав (Тимко), зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Штовхалися, плювалися насінням і словами, потім роздратовано чвиркали крізь зуби (П. Панч); Чутно, як він у темряві чвіркає крізь зуби слиною (І. Микитенко); Фронтовики.. підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо — на дівчат і циркали через губу під ноги (Ю. Смолич); І зачав той нечестивий Харкати, плювати (С. Руданський); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюнути — плю́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плюнути — -ну, -неш, док. Однокр. до плювати. || Відмовитися від продовження чого-небудь, від участі в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плюнути — ПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до плюва́ти. Стань, подивися – плюнь та й оступися (Номис); Чиж плюнув кров'ю і, притримуючи прострелені груди, майже непритомний поповз у хату вмирати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. плюнути — плю́нути: ◊ плю́нути ба́лак → балак ◊ плюнь та й < ногою > розітри́ не звертай уваги (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. плюнути — (і) че́рез губу́ не плю́не. Хто-небудь дуже гордовитий, пишний, зарозумілий. Він думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне (П. Куліш); Із палати гордо суне (цар), через губу вже не плюне. Руки в пах вгородив (І. Фразеологічний словник української мови
  6. плюнути — ПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до плюва́ти. Стань, подивися — плюнь та й оступися (Номис, 1864, № 7556); Чиж плюнув кров’ю і, притримуючи прострелені груди, майже непритомний поповз у хату вмирати (Довж. Словник української мови в 11 томах
  7. плюнути — Плю́нути, -ну, -неш гл. Плюнуть. Словник української мови Грінченка