1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

плюнути

плю́нути:

◊ плю́нути ба́лак → балак

◊ плюнь та й < ногою > розітри́ не звертай уваги (ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюнути — плю́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плюнути — -ну, -неш, док. Однокр. до плювати. || Відмовитися від продовження чого-небудь, від участі в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плюнути — ПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до плюва́ти. Стань, подивися – плюнь та й оступися (Номис); Чиж плюнув кров'ю і, притримуючи прострелені груди, майже непритомний поповз у хату вмирати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. плюнути — (і) че́рез губу́ не плю́не. Хто-небудь дуже гордовитий, пишний, зарозумілий. Він думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне (П. Куліш); Із палати гордо суне (цар), через губу вже не плюне. Руки в пах вгородив (І. Фразеологічний словник української мови
  5. плюнути — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. плюнути — ПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до плюва́ти. Стань, подивися — плюнь та й оступися (Номис, 1864, № 7556); Чиж плюнув кров’ю і, притримуючи прострелені груди, майже непритомний поповз у хату вмирати (Довж. Словник української мови в 11 томах
  7. плюнути — Плю́нути, -ну, -неш гл. Плюнуть. Словник української мови Грінченка