1. Словник синонімів української мови

побілка

ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Пісок, глина, невеличкі камінці зривалися з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний); (Ярун:) Коли ж я взяв кількох будівників, То почали скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга); Іграшки перед глазуруванням обливали побілом (з журналу); Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала.. розстругувати мокру глину (О. Ільченко); — Захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (А. Головко); Тут (на Україні) знаходяться багаті родовища каолінів (І. Цюпа); Погана земля мені трапилась, глей та пісок (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілка — побі́лка іменник жіночого роду дія; шар глини, вапна Орфографічний словник української мови
  2. побілка — -и, ж. 1》 Дія за знач. побілити 1). 2》 Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь. 3》 спец. Біла глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Невід'ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Уляна не стала турбувати Кіндрата Дорофійовича і просити в нього колгоспниць на побілку (Логв., Літа.. Словник української мови в 11 томах
  5. побілка — По́білка, -ки ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. І. 262. Словник української мови Грінченка